Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44504
Рецензій: 87034

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Горор

Місце закоханих

© Шеремета Олександр, 08-06-2015
Я покохав одну цікаву особу. З нею я почуваюся невимушено, і години в нас летять швидше секунд. Проте не завжди так… Ми разом вже два місяці і дедалі я усвідомлюю, що щось з нею не так. До мене вона зустрічалась з одним хлопцем п’ять років. З першого курсу вони всеньке студентське життя провели разом. Два місяці тому її колишній десь зник. В перший вечір нашого знайомства вона затягла мене в ліжко. Я дещо насторожився, бо такий вчинок принципово заперечує моє уявлення про виховання жінок. Бравурний марш мого лібідо різко обірвався тієї ж ночі. Я прокинувся від жахливого сновидіння і якийсь час не змикав очей, а коли звісив руку за телефоном, мене хтось різко вхопив і потяг додолу. Під ліжком я побачив свою новоспечену дівчину, яка зі злою усмішкою запитала: «А хто це, любий, в тебе в ліжку?», від чого я прокинувся.
Через місяць після знайомства я вигадував собі усілякі розради, і переконував себе, що все гаразд. Ще через місяць я почав добирати слова, аби розбігтися з нею. І ось вчора, коли ми виїхали на околицю, щоб помилуватися сяйвом вечірнього міста, я надумав зізнатися їй, що час розбігатися, бо поряд з нею мене щоночі будять кошмари. Коли в салоні мого авто запала тиша, я вимовив: «Кохана, я…»
На тім решта слів застрягла в горлянці. Аж раптом впиріщив дощ. Така злива зненацька, наче хто на небі спіткнувся через діжку з водою. Сонне місто освічували тисячі блискавок, а вибухи грому шаленою канонадою лупили десь зовсім поряд.
Лобове скло почало заливати так, що й капоту не було видно. Потрібно було діждатися, щоб трохи заспокоїлось, бо лісовою дорогою в таку зливу ми далеко не заїдемо. Тоді, після чергового розряду небесної електрики на дах щось гримнуло. Спершу подумали, що то чимала гілка відламалась. Ми тісно притулились, цокаючи зубами. За кілька хвилин все скінчилось. Дощу наче й не було, лише поодинокі краплинки тарабанили по даху, а разом із тим ще щось стукало. Звук був таким, наче хтось видерся на автівку і почав скромно напрошуватися в гості. Коли остання краплинка спала на лобове скло, я наважився гупнути у відповідь з криками: «Відчепись від нас, недоумку!»
Стукіт наче трохи стих, але продовжував методично доводити мене до зриву. Я завів авто і спробував здати назад. Колеса різко засвистіли, прокручуючись в багнюці. Кілька спроб увінчались фіаско, а набридливий стукіт й не думав припинятися. Все ж таки мені довелось вийти з авто. Відчинивши дверцята, я першим ділом поглянув на дах. В цей же час з авто вийшла моя чи то кохана чи то вже колишня, поглянула в гору і свій дзвінкий крик заглушила долонею. З надламаної гілки висів зашморг, у якому синів труп її колишнього. Його висохле тіло гойдав легкий вітерець, а п’яти легенько цокали об дах моєї автівки.

Шеремета Олександр. Київ.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ігор Скрипник, 09-06-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0657210350037 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …