1. Лист турецького султана.
Козаки знімають пробу з юшки. Чують свист. В далечині підіймаються клуби диму на заставі – турки йдуть. Козаки споруджують з возів табір, готуються до облоги.
Турки оточують козаків.
До козаків прилітає стріла з прив’язаним до неї листом. Козаки розгортають листа. На листі намальований набундючений султан, потім за ним з’являються яничари, потім башибузуки, потім гармати. Яничар погрожує, жбурляє козакам кайдани.
З листа випадають кайдани, козаки дивляться на них, презирливо плюють.
2. Табір султану.
Пронизливий свист. Голуб приносить листа, скидає його і на прощання залишає на султані «мітку» у формі тризубу.
Султан роздратований, хапає листа, розгортає його. На листі намальовані козацька дуля. Дуля вискакує з листа і валить султана з ніг. За першою дулею з листа сиплються інші дулі.
Ціла армія дуль, велика, середущі і купа малих женуть турецьку армію геть.
3. В корчмі.
Козаки з Рєпіним святкують перемогу. Рєпін сміється, в нього виникає задум картини «Козаки пишуть листа турецькому султану». Рєпін просить козаків стати натурниками. Козаки погоджуються. Рєпін розсаджує їх.
4. Рєпін малює.
Козаки застигли. Рєпін пише картину. Але Рєпін малює дуже повільно, не так швидко як хотілося б козакам. Рєпін робить рух, Сулима одразу біжить дивитись як вийшло. Але на картині з’явилась тільки одна риса обличчя. Другий порух руки художника і Сулима знову біжить дивитись. Ще порух і Сулима розчарований, виявляється йому ще позувати і позувати. Сулима розводить руками, козаки зітхають.
5. Вернигора вирішив не заважати.
Вернигора дисципліну знає. Вернигора допоможе Рєпіну і буде сидіти так як треба. Ось тільки підіпре рукою голову зручніше… Ось тільки очі заплющить… І вже хропе Вернигора. Хропе Вернигора, вся корчма здригнулась. Вернигора хропить, все здригається і як тільки тому Рєпіну бідному писати ту картину?
Все так здригається, що в козаків випадають з рук пістолі і рушниці. Одна навіть стріляє. Ну нарешті, тепер Вернигора від пострілу прокинувся і Рєпін знов може писати картину.
6. Мухи проклятущі.
Сулима б і радий сидіти та тут муха летить, дражниться, дзиготить. Тут комар підлетить комар та й укусить. Не втримавсь Сулима, витяг шаблю з пістолем, бігає по всій корчмі – полює!
Одна з мух сіла на чоло Рєпіна. Сулима замахнувсь… Вдарив шаблею… І в останню мить ледь зупинив шаблю біля самого чола. Сулима дурнувато посміхнувся і швиденько відступив на своє місце наче нічого й не було.
7. Крутивус щось вигадав.
Крутивусу теж важко весь час нерухому стояти. Так важко, що аж піт по чолу котиться. Брови крутивус насупив, думу козацьку думає. Зіниці – дві крапки, не рухаються, аж раптом це вже не зіниці, а два знаки оклику! Нарешті! Придумав!
Крутивус шепоче щось побратимам. Побратими задоволені кивають головую, дістають люльки і починають диміти. Трохи зачаділи, але нічого. Рєпін вікно відкрив, весь дим і вийшов.
Повернувся Рєпін до картини і знов малює. Трохи здивувався, що козаки притихли, заспокоїлись нарешті. Ну так він тільки намалює швидше.
8. Домалював!
Треті півні прокукурікали, ось вже й картина готова.
Рєпін задоволений, повертає мольберт до січовиків-побратимів, щоб вони неї помилувались.
Козаки сидять, не рухаються, ні пари з вуст!
Рєпін здивований.
Рєпін підносить мольберт ближче. Козаки так само не рухаються. Рєпін розуміє, що щось не так. Підходить до козаків і бачить, що він малював картину з картини! Не могли козаки без діла сидіти, ось і намалювали картину для Рєпіна.
9. В похід.
Козаки посідали на коні. Грає марш. Час вартувати кордони.
