О, сміттєінформаційна сучасність, до чого ти дочалапаєш людство?!.
Серед словесного сміття нещодавно заіснувало геть «оригінальне»: Дякую за запитання. Найчастіше цей вислів чується на прес-конференціях, брифінгах, семінарах, ділових зустрічах, круглих столах.
Як не дивно, він почав укорінюватися і до друкованих текстів.
Але навіщо – хоч в усному мовленні, хоч на письмі?! Його першочергове ж значення – іроничне, жартівливе, навіть саркастичне. І промовляють його з відповідною інтонацією, коли цією інтонацією -- з пониженням висоти голосу чи з писклявістю, протягуванням слів або розділенням їх на склади -- хочуть дати зрозуміти співбесіднику, що його запитання було якимсь чином недоречним, зайвим чи таким, на яке важко відповісти однозначно, не повідомляючи людину при тому, що воно таким є. Тобто першочерговий природній смисл вислову Дякую за запитання означає Пішов ти під три чорти зі своїм «великомудрим» запитанням! (Чому ваш чоловік нализався, сів за кермо і задавив кілька моїх курок?! Ось на такі запитання, буває, й «дякують»: Дякую за запитання).
З появою оцього недолугого Дякую за запитання зник вислів Дякую за відповідь. Мабуть, світ перевернувся! Це ж треба, не замислюючись, так полюбити нелогічність, щоб швидко забути логіку вислову Дякую за відповідь (відповіді), очевидну логіку! Хто кому повинен дякувати?! Звісно ж той, хто поставив запитання і почув на неї відповідь, а не навпаки, якщо, звісно, він чемний.
Розглянемо приклади: 1) Розповідають, що кожна тонна збіжжя у вас кудись зникла? 2) Кажуть, щоб молоко не скисало, ваш фермер домішує щось у нього. А що саме? 3) Чи правда, що у вашій лікарні не підмажеш – не поїдеш, тобто не вилікуєшся? 4) Невже ви не могли запобігти конфлікту між акціонерами? 5) Чула, що ви під час виступу на сцені тільки рота розкриваєте, а звучить раніше записана пісня. Це так?
Це що, виходить, треба дякувати за запитання?
О, сміттєінформаційна сучасність, у що ти заведеш людство?!.
