5. Козак Вернигора кує, залізо в його руках аж співає. Вернигора гартує підкову в воді. Охолодивши, бере і розгинає її голіруч, а потім так само згинає. Тоді вже підковує коня. Господар коня віддячує Вернигорі і уводить коня. В стайню заводять іншого коня.
6. Козак Вернигора кує, а вогонь в кузні слабшає. Козак Вернигора гартує підкову, тоді бере в руки і підкова кришиться. Козак Вернигора здивований, дивиться на козака Сулиму.
7. Козак Сулима завзято роздуває міхи, та вогонь стає ще меншим. І ось згасає. Козак Сулима розводить руками, вугілля скінчилось.
9. Козаки-побратими йдуть по сліду, чути герць. Козаки мчать на допомогу.
10. Козак Крутивус з кайлом б’ється з триголовим змієм. Одна голова їсть вугілля, друга дмухає вогнем на Крутивуса, третя намагається його вхопити, потім міняються.
11. Вчасно встигли побратими, бо Крутивус вже вибився з сил і змієва голова його трохи не вхопила, в останню мить козаки його витягли з пащі.
12. Триголовий змій вогнем загнав козаків у глухий кут. Змій задоволений. Наминає побільше вугілля, щоб всіх козаків за раз спопелити. Набиває повні щоки, зараз як дмухне… Дме… Та там де стояли козаки вже порожньо.
13. Змій озирається. А це козак Сулима розкрутив так шаблі, що піднявся в повітря. А Вернигора і Крутивус вхопили його за ноги і теж злетіли з ним.
14. Козак Сулима шаблі крутить, козаки літають, приземляться. Змій знов на них суне.
16. Стомився козак Сулима та й змій вже хекає. Вирішив Вернигора взятись за справу. Розкрутив і він шаблі. Та тільки як стояв на землі, так і стоїть. Розкрутив ще раз, не ворухнеться. Розгубились козаки. Зловтішається змій.
17. Вернигора тільки озливсь та ще дужче крутить шаблями. Вернигора крутить, а козаків піт пробиває. І змію в голові паморочиться. А то Вернигора так розкрутивсь, що Земля трохи з Сонцем не зійшлась. Ще трохи й згорять всі.
18. Ледве спинили Сулима і Крутивус Вернигору, показали на сонце, посварили. Змій теж верещить. Вернигорі не лишалось нічого іншого як розкрутити шаблі в іншу сторону.
19. Вдалося. Летить, летить Земля вже й дрижаки беруть, мороз побиває, бурульки ростуть.
20. Знов обурені козаки, нічого не поробиш. Довелося Вернигорі ставити Землю на місце.
21. І знов змій наступає. Добре, що козак Крутивус відпочив, узяв своїх братчиків добряче з п’яти і розкрутив їх та як жбурне. Полетіли козаки Сулима і козак Вернигора прямісінько на Змія і як тріснуть по одній голові та по другій.
22. Що тоді було… Голови закрутились, завертілись одна одну шматувати стали та вогнем бити. Змій з переляку сам себе трохи не роздер. Тож і третій голові добряче дісталось.
23. Змій намагається знов дмухнути вогнем. Та йде тільки густий дим. Диму стільки, що в ньому щезають і змій, і козаки-побратими.
24. Змій приходить до тями вже в звіринці, він за гратами і на ланцюгу. Біля звіринцю проходять рибалки, поблажливо махають руками, хизуються, що більших ловили.
25. Козаки працюють в кузні. Козак Вернигора гартує спис. Ось роботу закінчено і кожен побратим здіймає вгору спис, а тоді схрещують їх. Схрещені списи обвивають жовта і блакитна стрічка, вимальовується тризуб. Грають сурми, лунає марш.
