Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87037

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Чому?

© ВЛАДИСЛАВА, 16-05-2015
Вперше побачивши тебе у дитинстві ( на спортивному майданчику у зеленій футболці з динозавром), вирішила, що ти станеш моїм чоловіком.  А  доля вирішила інакше…  
Ти привіз Галю, дівчину, котра полонила твоє і розбила моє серце, з міста, в якому навчався. Прошепотів їй слова, котрі я тисячу разів чула увісні, увів у свій дім дружиною. Я живу по-сусідству, двір у двір. Звідти  чуже щастя видно як на долоні. Казка на двох. Всі інші – сторонні спостерігачі.
Ми ніколи не говорили про кохання. Не було поцілунків, обіймів, прогулянок під місяцем і клятв вірності. Я не бачила в твоїх очах проблиску любові, ти ніколи нічого мені не обіцяв. А я все чогось чекала… Й досі чекаю, без надії дочекатися. Проходжу повз тих чоловіків, хто звертає на мене увагу, з легкістю повітряної кульки відпускаю свою долю. У вільний політ. Раптом десь приб’ється...
Опанувала такі необхідні для невдахи вміння: посміхатися крізь сльози, тамувати біль жартами, ховати від сторонніх очей свою випалену відчаєм душу. Най не зурочать.
Ти даєш мені під дих, навіть не торкаючись. Ну не навчилася я ще переживати твою байдужість.
Я вже спробувала життя на смак, ознайомилась з багатьма його відтінками.  Знаю, що найбільше вбиває непотрібність. Я ніби й краща, й освіченіша, а чомусь не підійшла.  Ця одвічна таємниця – принцип, за яким людей поєднує доля. Як її назвати? Пристрастю? Коханням? Ту невидиму силу, що відштовхнула тебе від мене, що наблизила до Галі. Вона змушує тебе  купувати величезні оберемки квітів і бігти зустрічати дружину з роботи, переносити її через калюжі, цілувати у ніс і, знімаючи з її голови свою бейсболку, шепотіти: «Яка ти кумедна». Дивитися на мене з острахом, жалем. Інколи навіть не вітатися, ніби я ворог. Чи просто невидимка. Побічний ефект вашого кохання. Що з того? Хіба це щось змінить, допоможе? Ти можеш спопелити мене поглядом. Але не одвернеш.
Ти обережно опускаєш руки на Галін ще практично плаский живіт. «У нас буде хлопчик», - хвалиться подругам твоя мати.
Я різко відвертаюся, ніби намагаючись ухилитися від удару. Але рана в душі, яка ледь почала гоїтись, знову розійшлася, кровоточить.
У вас буде немовля, у мене лишаться мої «чому?». Чому долею тобі призначено не мене? Куди подіти розбите серце?  


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 6

Рецензії на цей твір

На цю тему

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 20-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анатолій Азін, 20-05-2015

Гарно

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Nina, 18-05-2015

Дякую, Славо, за текст!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталка Ліщинська, 18-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 17-05-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 17-05-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.65009999275208 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …