Слово "виглядає" у значенні зовнішнього вигляду людини, якоїсь річі, навіть абстрактного, як активне поняття ввірвалося до української мови десь після 2000 року. Заради справедливості й об’єктивності, зазначимо, що новим у такому значенні його назвати не можна, тому що зустрічається у літературі, навіть словниках* ще початку ХХ сторіччя. Але тоді вкраїнська мова проходила активне становленя, шукались якнайточніші відповідники тих чи тих значень, найвлучніші синоніми до них, фразеологізми тощо. Потім слово "виглядає" все частіше й частіше, ще на тому ж таки початку ХХ сторіччя, стало вживатися у таких значеннях як виглядати когось, щось, а також -- щось з-за чогось виглядає, тобто дивитися, очікувати когось, сподіваючись на здебільшого приємне, або ж час од часу позирати крадькома, періодично ховаючись (1. Мати стали коло хвіртки й почали виглядати гостей. 2. З його кишені виглядала рогатка. 3. Дівчинка виглядала з-за товстелезного стовбура дерева, гадаючи, що її не бачать). Однак, щоб воно згодом стало вживатися у значенні мати вигляд або/і як підтверджувальне, (наприклад, це виглядає ефектно), мабуть, ніхто раніше й не сподівався. Хоча, знову таки, в окремих місцевостях поодиноко його вживали у значенні мати вигляд, навіть у літературних творах та журналістиці зустрічається. Але таку форму слід вважати неправильною, помилковою.
Недолуге відродження слова "виглядає" у значенні вигляду людини, якоїсь річі чи то як підтверджувального конкретний факт, думається, пов’язане з розвитком інтернет-словників та комп’ютерного перекладу. Машині легше перекласти російське "смотрится" на одне українське "виглядає", ніж на два чи кілька: має вигляд, або інший синонім, перифраз чи фразеологізм. (1.Блюда на праздничном столе смотрелись притягательно. Комп’ютер тут слово «смотрелись» перекладе як «виглядали», а треба: = Страви на святковому столі мали привабливий вигляд, ...були привабливими, ...вражали, ...навіювали шалений апетит, ...сприймалися просто фантастичними. 2. В хорошем новом костюме он смотрелся настоящим артистом = У гарному новому костюмі він (Увага! НЕ виглядав!) був як справжній артист, ...мав вигляд справжнього артиста, ...немов справжній артист, ...наче справжній артист, просто таки справжній артист. Як пересвідчуємось, можна легко уникнути покруча "виглядає" у неприродному для нього значенні.
Висновок. Не завжди і не у всьому вірте комп’ютерним перекладам і навіть словникам та посібникам, а ще більше – критично ставтесь до висловлювань ведучих різних програм, журналістів, можливо, милих для вас харизматичних людей. Хай вони триндять... А вам своє робить – товкмачити їх у помилки і поправляти! Товкмачити і поправляти! Отоді вони виглядатимуть -- ой! – сприйматимуться за справжніх інтелигентів (будуть, стануть справжніми інтелигентами).
Ну все! Треба закінчувати, щоб написане не виглядало нудною лекцією.
Ой, та що ж це діється?! Гм!... Треба закінчувати, щоб написане не сприймалося нудною лекцією.
Ох-х, викрутився!
Ну і гаразд! Тим паче, що мене чекають печені яблука. Политі медком, вини виглядають апетитно.
Гм... Гм!..
Та що ж мене спантеличує?
Политі медком, вони такі (неймовірно) апетитні... вони бувають дуже апетитними... вони уособлюють один апетит. Правильно ж так? Правда?! Тож смачного!
А-а, ще!
По секрету. Перед поглинанням яблук виглядатиму – виглядатиму! -- онуку зі школи. Онуку я точно виглядатиму, тому що чекатиму, можливо виходитиму за хвіртку і дивитимуся (виглядатиму!), чи вже показалася у вулиці. Коли дівчинка підійде ближче, вкотре переконаюся, що вона має охайний вигляд, є охайною (а не: виглядає охайно).
*) Зокрема 11-томний Словник української мови 1970 року видання у першому томі на с. 374 після усіх головних значень у самому кінці наводить слово «виглядати» в значенні зовнішнього вигляду і наводить приклади з літератури:
ВИГЛЯДАТИ 3, аю, аєш, недок. Мати певний зовнішній вигляд. Виглядала вона [Одарка] старою бабусею, а їй усього було літ за тридцять... (Панас Мирний, І, 1954, 50); Хатинка виглядала досить привітно (Микола Трублаїні, II, 1955, 202); Прапороносець — стрункий, жилавий, років під тридцять — був по-військовому підтягнутий, виглядав молодецьки (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 51).
Ось до таких пунктів тлумачних статей треба ставитися дуже критично. У даному випадку його треба (пункт слова «виглядати» у значенні мати зовнішній вигляд) треба характеризувати як не повно і не точно виписаний. Він має право на існування у Словнику, але не філологів, не спеціалістів він збиває з пантелику. Хтось з авторів якогось твору, відстоюючи своє слово «виглядати» у значенні мати зовнішній вигляд, згоден буде навіть закрити очі на перші (головніші) пункти цієї тлумачної статті, а буде показувати якраз оцей останній пункт: ага, мовляв, дивіться, у Словнику ж є!
Користувачів словників повинен цікавити рік видання і певною мірою ілюстративні приклади до тих чи тих статей, у даному випадку – до слова «виглядати». 1970-й рік видання не повинен бути авторитетом, а тим паче 1954, 1955 і 1959, коли видавалися книги, з яких взяті приклади. В останню чергу можна звертати увагу на авторів.
Так ось. Усі згадані роки – це роки боротьби тодішньої влади проти української мови. Проводилася тотальна політика зближення двох мов. 1970-й рік – початок активного цькування Стуса, Симоненка, Світличного та інших патріотів. А укладачі словників, щоб не загриміти до тайги та ведмедів, погоджувалися й на таке тлумачення слів. Тим паче, що тоді існувала офіційна цензура. І без втручання й «редагування» цієї статті цензором, очевидно, не обійшлося.
Трішки щодо наведених прикладів у пункті словниковій статті. Панас Мирний ужив слово «виглядала» у значенні мала вигляд природно, тому що ум його час ще відбувалося становлення української мови. Він же не знав, що у подальшому «виглядати» набуде іншого значення. Приклад з твору Миколи Трублаїні – Хатинка виглядала досить привітно – дуже невдалий, тому що речення неточне й кострубате, художньо слабке, якесь дуркувате, речення заради речення. Ще приклад – з твору Юрія Смолича: прапороносець… виглядав молодецьки – з точки зору художньої правди сильне, переконливе. Дратує тільки оте невмотивоване «виглядав», хоча стоїть, начебто, точно на своєму місці. Можна було взагалі без такого слова обійтися: «…був по-військовому підтягнутий, молодецький».
