Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50943
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 40728, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.209.209.28')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Есеї

Як би ми познайомились

© Олександра Стеблюк, 29-04-2015
Як би ми познайомились? Я уявляю цю мить кожного разу, як заплющую очі і починаю мріяти. Мріяти про моє майбутнє знайомство з тобою. Яким воно буде? Де відбудеться? За яких обставин? Чи ми будемо спочатку друзями? І наше кохання виросте з теплих, кріпких дружніх стосунків? Чи відразу знайдемо одне в одному коханих? У чому будемо вбранні? І яка пора року тоді буде? Нехай то буде зима… Бо взимку так мало нових знайомств, так мало теплих, затишних місць, де можна було б зустрітися. Або нехай то буде весна. Найкраща пора року для знайомств і кохання. Для пробудження нових почуттів. Але я думаю, що, коли це станеться буде не важливо, яка пора року настала, яке місце зустрічі, який одяг вбраний, який колір волосся і очей… Важливо тільки те, що та довгоочікувана зустріч відбулася.
Можливо ми познайомимося в метро? Я буду сидіти і читати захопливу, романтичну історію, а ти заглянеш до моєї книжки і  спитаєш мене так просто й так банально чи цікава та історія, що я читаю? А я з захопленням почну розповідати, що саме зачіпає мене в цій історії. І коли настане моя зупинка ти вийдеш разом зі мною, щоб провести і попросити номер мого телефону.
Можливо ти сядеш поруч зі мною в електричці і трохи незграбно посунеш мене. А я відповім тобі не дуже привітною посмішкою і запитальним поглядом. Але це не зупинить тебе вибачитися і поцікавитись моїм ім’ям і завести дружню бесіду з розповіддю про мої улюблені Чернівці і показом світлин. Звісно ти запросиш мене до свого чарівного міста і попросиш номер мого телефону. І я з нетерпінням буду чекати твого дзвоника. Дивовижного дзвінка хлопця  з Чернівців.
Можливо ми познайомимося у компанії моїх чи твоїх знайомих, які запросять нас обох на прогулянку містом. І тоді ми відразу зрозуміємо, що компанія нам уже не потрібна. Нам і так хороше вдвох. Наші розмови не стихають, наші вподобання збігаються, наші цілі схожі. А натомість наші серця прискорюють своє калатання, в наших жилах кров починає текти швидше, дихання збивається і голос  тремтить. І так ясно, що ми закохалися!
Можливо ми познайомимось у відпустці, на морі. Серед блакитного неба, бірюзових хвиль та жовтого піску. Серед крику чайок й серед заспокійливого шепіту хвиль. Ти звернеш мою увагу на те, яке прекрасне море в ці спекотні дні, які неперевершені  ранки при сході сонця та романтичні вечори при заході сонця. Як ніжний, ласкавий вітерець огортає мене своєю прохолодою вдень і приємним теплом увечері. Ти візьмеш невеличкий картатий плед, гітару і пляшку червоного вина, щоб урочисто зустріти захід сонця. А потім на гітарі зіграєш мені блюзові мелодії.
Можливо ми познайомимося в звичайній соціальній мережі. Можливо через спільних друзів,прокоментувавши вподобаний допис чи світлину. І з цього «лайка» почнеться наше незвичне знайомство. Ми захопимося листуванням одне до одного настільки, що внутрішній світ стане нашим обличчям. І тоді при зустрічі зовнішність не буде мати жодного значення. Така віртуальна любов переросте у справжнє, глибоке кохання.
Можливо ми познайомимося на дитячому майданчику. Де наші діти будуть неймовірно щасливі від того, що можуть погойдатися на гойдалці чи побудувати вежу з вологого піску. Де ти просто заговориш до мене, цікавлячись скільки рочків моїй дитині, чи ходить вона у садок і як часто ми гуляємо на таких майданчиках.  Ти похвалиш мене за моє материнство і неодмінно домовишся зі мною завтра зустрітися  на цьому ж самому місці.  
Можливо ми познайомимось у книгарні. Я ретельно добиратиму собі новинки книжок. Перегортатиму сторінки, вдихаючи їх свіжий, типограф ний запах. Читатиму маленькі уривочки і вишуковуватиму  важливі думки для мого особистого розвитку. Ти помітивши мене з книжками відразу подаруєш комплімент, щодо моєї жаги до книг. Адже зараз мало хто любить читати. Ти  по вибраним мною книгами скажеш про мій незвичний витончений смак, про мій характер. І вгадаєш! «Тож скажи, що ти читаєш і я скажу тобі хто ти є» - згадую я цей вислів. І ти його підтвердив!
Можливо, можливо, можливо… Таких можливих зустрічей може бути рівно стільки, скільки я можу собі уявити. І навіть не знаю, яка мені більше  з них до вподоби. Усі гарні! Але я не можу замовити наперед будь- яку з них. Лишається тільки чекати! І тільки тоді, коли ця зустріч з тобою відбудеться я зможу сповна її оцінити, запам’ятати і зробити важливою у моєму житті.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 30-04-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.83596515655518 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …