Розповідаючи Йому свою видозмінену теорію про реінкарнацію, Вона хмурила й розхмурювала брови, покусувала губу і час від час розмахувала руками (і взагалі Її пальці постійно вели себе дивно, чи то тільки Йому так здавалося). Він намагався слухати Її уважно, Він любив Її слухати, незважаючи на те, говорить Вона про політичну ситуацію в далекій країні чи посічені кінчики волосся в себе на голові, але Він постійно відволікався на те, як Вона хмурить й розхмурює брови, покусує губу, хаотично перебирає пальцями. І в момент, коли за сюжетом Він мав нахилитись до Неї й так зненацька, проте так передбачувано, поцілувати, завершивши тим цикл їхніх тільки випадкових доторкань, під час чергового помаху Її лівої руки, Він вхопив Її за вказівний палець. Вона замовкла і наостанок розхмурила брови. В безлюдному коридорі вони стояли, мовчали, дивились один одному у вічі, посміхались. Він продовжував тримати в своїй лапі її пальчик, а вона дозволяла йому це робити. Говорять, опісля Він ще довго шепотів Їй щось на вушко. Правда, не було чутно що саме. Але, враховуючи Її незникаючу усмішку, не важко здогадатись, що Їй подобалось.
Одного разу, Він на Неї накричав. За «Збірником загальноприйнятим норм поведінки в суспільстві» Вона вела себе, звісно, й справді непривильно, та за власним, невизнаним тим же суспільством, статутом все, якраз таки, відповідало нормі. Але справа не в цьому. Починаючи з п’ятилітнього віку Їй постійно хтось подобався. Тобто в Її житті постійно був присутній головний чоловічий образ. В залежності від віку, «головний чоловічий образ» приміряли на себе і прищавий одинадцятикласник, і заокеанський актор популярного вампірського серіалу, та суть знову не в цьому. Вона з них виростала, чи вони їй обридали і в результаті робилися невидимими. На її стан, повсякденні справи і життя загалом вони не мали ніякого впливу. Але зараз, її образ ніби то й не мав наміру зникати, і все ж вона почувала себе то винною, то ображеною, то приниженою, поганою, розчавленою, знесиленою, ніякою. Навіть й сама на мить не визнавала власний статут. І все це спричинено невдоволенням всього на всього ЇЇ образу. Вона не мала над ним більше контролю. А може, й сама ставала чиїмось образом. Їй багато хто подобався, але перший раз вона когось боялася.
Говорять, коли Вона моргала, Він постійно хотів поцілувати її у повіки, та Вона занадто швидко відкривала очі і Він не встигав набратись сміливості.
Одного разу, Вона йому наснилася. Кілька ночей підряд перед сном Він думав про Неї, а сьогодні до його думок додалась ще одна – як було б класно, якби Вона прийшла до нього уві сні. Проте, як у Борхеса, тигр прийшов, та в якій подобі? Спав Він тієї ночі погано, і наснилося йому багато чого і , як зазвичай і буває, щось абсурдне і не варте уваги. Проте проснувшись, Він чітко пам’ятав один епізод – в білий день, в якомусь мегаполісі Він самотньо плентався вулицею, якоїсь конкретної траєкторії руху він не мав, і тут, серед маси незнайомих облич він впізнав одне – Її, Вона стояла осторонь і, напевно, щось чекала, правда на протилежній стороні вулиці. Він, звісно ж, схотів перейти вулицю і помчатись до неї, але поблизу ніде не було світлофора і гасаючі автівки не давали йому це зробити. Поки Він, безпорадний, залишався на своїй стороні, Хтось підійшов до Неї, взяв Її руку й разом Вони зникли з його поля зору. В Неї були довгі пальці ,часто чимось прикрашені, й короткі нігті. Такі пальці мали б обплітати пензлель, олівець, смичок і Його руку. А якщо Він знову не встигне перейти вулицю? Йому було страшно.
Говорять, як тільки тільки він подумки обрав Її, вона зуміла крізь плетиво подібних нерідних думок віднайти Його і відразу ж обрати Його у відповідь.
Вони зустрілися на коридорі.
