Це спроба описати буремні події кінця 2013 - початку 2014 років, тобто УКРАЇНСЬКОГО МАЙДАНУ, а конкретніше - показати регіональний портрет Майдану. Звичайно, це суб'єктивно-художній погляд. Але погляд хронікально-безпосередній, погляд свідка, який може надати сотні світлин на підтвердження тих подій.
БЕЗ ПАРТІЙНИХ ПРАПОРІВ
Суспільна драма (перша дія)
Дійові особи
Координатор Майдану
Активіст 1
Активіст 2
Активістка Лариса
Журналіст-краєзнавець
Юля-юрист
Надія – місцева поетеса
Історик
Ветеран-рухівець
Науковець Василь
Філолог Павло
Керівник озвучки Віталій («Ді-джей»)
Дівчина з саксофоном
Дівчина з флейтою
Майданівка Галина і її чоловік Петро
Майданівці різного віку – пенсіонери, молодь, люди різного віку
Дія перша
Дерево (каштан) посеред сцени – це частина міського майдану.
Звучить музика Опавшие Листья - Les Feuilles Mortes (Autumn Leaves) Андреа Бочелли (Ив Монтан)
Музика приглушується…
Голос від каштана. – Люди! Я дерево… я каштан… не думайте, що я мертва деревина… доки я не засохну, я все чую… я все відчуваю… кожна моя гілочка слухає нескінченні кроки мешканців мого міста, я чую розмови перехожих, влітку мої листочки безпечно шумлять і намагаються під подихами вітру щось вам розповісти… але мене ніхто навіть не намагається почути та зрозуміти, хоча я бачив багато і можу вам багато чого повідати… Якщо ви вже зібралися, то я вам дещо розповім, що я чув… а ще я люблю музику, але не всю підряд, а гарну, щемливу, особливо – осінню, адже вона навіває журливий настрій, нагадуючи про холодну зиму… до мене інколи приходять грати музиканти, щоб заробити собі якусь копійчину… ага… ось я вже їх бачу… вони не вперше біля мене…
(До каштана підходять дві молоденькі дівчатка, одна тримає саксофон, друга – флейту… мимо проходять окремі перехожі… дівчатка приколюють до дерева аркуш із нотами… починають грати музику Ж.Косма «Опалі листя»… перед собою дівчатка поставили акуратну коробочку для грошей. Якщо це можливо, то коробочку тримає дресирована собачка в зубах. Після вступу, одна з дівчаток співає «Опалі листя» Ж.Косма )
Опалі листя
О, як я хочу, щоб ти пригадав
Нашої дружби окрилені дні,
Кожен той день нам обом дарував
Промені сонця такі осяйні.
Листя осіннє згрібають граблі…
Ти бачиш, а я не забув…
Листя осіннє згрібають граблі,
А спогади наші вітер задув,
Задув і відніс на північ десь…
В ніч небуття сумну, хоча
Ти бачиш, що я не забув
Пісню, що від тебе почув.
Приспів:
Пісня про нас… наше кохання…
Щире, взаємне, тільки про нас,
Наше кохання, наше єднання
Знов залітає в пам’ять щораз.
Та в житті бува навпаки –
Долі різні є все-таки,
Мов сліди на піску зітруться,
Наших доль сліди на віки.
(Дівчатка продовжують грати, зрідка перехожі кладуть до коробочки гроші. До каштана підходять два майданівці – один з Державним прапором України, другий – із прапором Євросоюзу, закріплюють прапори до каштана, ставлять стіл, на якому скотчем закріплена коробка для пожертвувань).
Майданівець (до дівчаток). – Дівчатка, доведеться вам поступитися – тут зараз будуть збиратися люди на Майдан. Можете залишитися, але не треба грати…
Одна з дівчаток (складаючи інструмент). – Та ні, нам ніколи… (забирають інструменти, коробочку з грішми і йдуть зі сцени).
(На Майдан сходяться люди: пенсіонери, середнього віку, молодь. У всіх на грудях приколоті синьо-жовті стрічки, дехто тримає прапор України, дехто – прапор Євросоюзу. Встановлюється мікрофон і озвучка).
Каштан (поки йдуть приготування до Майдану). – Ці люди збираються щодня і я зрозумів, чому вони збираються. Люди незадоволені політичним керівництвом держави, яке спочатку наобіцяло зробити рішучі кроки зі вступу України до Євросоюзу, але під тиском сусідньої держави різко загальмувало.
Найактивніша частина небайдужих людей вийшла на Майдан, почалося висування вимог про відставку уряду та президента. І якщо в нашому місті таких людей сотні, а під час віче – тисячі, то в столиці майданівців збирається сотні тисяч, бо туди з’їжджаються протестувальники з усієї України. Керують Майданами координатори та активісти. Кожне зібрання розпочинається і закінчується дружнім виконанням Гімну України, коли чоловіки знімають головні убори і всі кладуть руку на серце. Я ж вам покажу тільки деякі фрагменти Майдану в нашому місті – про що говорять, чого вимагають, чого прагнуть…
Координатор. – Продовжимо, друзі наш Майдан, у якого є початок, але метою буде тільки переможне закінчення… Рішучості нам надала злочинна реакція влади на наші дії, коли ми встановили тут намет, а «тітушки» виконали надане їм доручення – вони розбили намет, побили нас і швиденько втекли, адже чергові міліціонери «випадково» відлучилися на час нападу…
Що ж – ми отримали черговий «урок демократії» від існуючої влади… Міську владу ми вчасно попередили про нашу акцію, формально вони надали нам наряд міліції для охорони… коли ж «тітушки» втекли і міліція повернулася, був складений протокол, розпочалися слідчі дії, але ми розуміємо, що кінця-краю цьому слідству не буде…
Головні події, звичайно, відбуваються в столиці нашої держави, бо там наш найголовніший Майдан, але наші менші Майдани стали тими струмочками, які підживлюють столичний – людьми, коштами, харчами, одягом… Небайдужих людей на Майдани збирається з кожним днем все більше і більше… У вихідні дні мітингувальників збирається тисячі і це вже справжні народні ВІЧЕ, які закінчуються урочистою ходою по головному проспекту міста – з українськими піснями, з гаслами про Європейський вибір, з «кричалками», в яких дістається «на горіхи» як Центральній владі, так і місцевій. На мітингах виступають активісти, історики, місцеві поети, юристи…
Ось і зараз надається слово нашому активісту…
Активіст 1. – Шановні друзі! Шановні однодумці, а я такими всіх вас і вважаю, адже ми збираємося змінити нашу країну в кращий бік, змінити так, щоб наблизити наше суспільне життя до європейського зразка. Сучасна влада знехтувала бажанням більшості українського народу стати на шлях до Європи і злочинно пішла на поступки нахабному сусіду, який має намір не відпускати Україну з орбіти свого впливу. Європейський вибір… як я розумію цей вибір… що ми повинні змінити в нашій країні… Перш за все – це зміна існуючої прогнилої системи влади за рахунок формування представницьких і виконавчих органів «знизу» з представників територіальних утворень місцевого самоврядування. Для таких дій немає необхідності навіть змінювати існуючу Конституцію України. Можна перерахувати цілу низку конституційних статей, наприклад 7, 8, 13, 140, якими гарантується право органів місцевого самоврядування розпоряджатися природними ресурсами, які знаходяться в межах територіальних громад. Стаття 142 Конституції України недвозначно говорить (читає): «Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби». (знову говорить) Як бачимо, правових перепон немає, щоб розпочинати активізацію змін у суспільстві. Що найактуальніше – це люстрація, тобто очищення влади, щоб вона, вже децентралізована, розпочала здійснювати реальні кроки для покращення життя. Слава Україні!
(Майданівці дружно – «Героям слава!»)
(Волонтер-юнак розносить на таці гарячий чай і пропонує його майданівцям)
(До координатора підходить Активістка Лариса, щось тихо йому говорить )
Координатор: – Шановна громадо! Ось пані Лариса хоче звернутися до Майдану російською мовою. Наш мікрофон вільний для всіх, тим паче для таких активісток, як пані Лариса… прошу до мікрофона…
Активістка Лариса. – Уважаемые майдановцы! Здесь, на Майдане, неизвестно, кого больше – украиноязычных или русскоязычных, наша «любимая» власть, в кавычках, конечно, своими действиями сумела нас объединить. Мы вместе вышли на мирный протест. Но я хочу обратиться к тем, чья «хата скраю», к тем, кого пока «не коснулось» или считает, что беда пройдет стороной.
Вам или вашим знакомым никогда не приходилось давать взятки?
Вы никогда не сталкивались с несправедливостью?
Вам не приходилось отстаивать свои права в суде?
Вас ни разу не задерживала милиция?
Вас еще не вызывали на допрос?
Ваш бизнес еще не замордовали налоговыми проверками?
Вы не сталкивались с вымогательством со стороны чиновников?
Ваши родственники не попадали в «бесплатную», в кавычках, больницу?
Этот перечень можно еще долго продолжать, но если все это вас устраивает, тогда сидите и ждите, когда беда постучится в ваши двери, но уже будет поздно. Снимите розовые очки – страна на грани катастрофы. Еще не поздно выйти и сказать – СТОП! Довольно беспредела! Мы простые люди и нам наплевать на политику. Мы просто хотим жить по справедливости!
Я обращаюсь к тем, кому не «все равно» – расскажите это другим! Тогда неравнодушных станет больше.
Выразите свой протест, привязав сине-желтую ленту к своей одежде или сумке.
Хватит бояться. Хватит давать взятки. Хватит терпеть.
(Майданівці скандують: Банду геть! Банду геть! Банду геть!)
Цель Майдана – предотвратить возникновение полицейского государства. Это первая в истории Украины попытка граждан менять ситуацию самим, не полагаясь на политиков. И высокая самоорганизация людей говорит о том, что они вполне могут изменить ситуацию. Если мы объединимся – мы добьемся желаемого.
Слава Украине!
(«Героям слава!» – відповідають майданівці)
Координатор: – Увага! Увага! Шановні майданівці! Послухайте… Якщо хтось із вас не зміг побувати на Народному Віче нашого міста, на яке зібралося декілька тисяч людей, то я зараз зачитаю декілька, на мою думку – найголовніших пунктів прийнятої Заяви… (читає):
Заява Народного Віче Євромайдану
Сьогодні влада викрадає і бере у заручники сотні наших друзів, близьких і рідних. Їх хапають вдома, на вулицях і навіть у лікарняних палатах. Їх б’ють, катують і принижують… Їх тримають у в’язницях, автозаках, гаражах і льохах, або під домашнім арештом. Їх залякують судовими вироками… А ще цинічно пропонують обміняти їхню свободу дій на нашу покірність.
Влада використовує терор, але ми не маємо намірів домовлятися з терористами. Ми зробимо все, щоб бранці були звільнені без жодних виключень та умов. І ми покараємо кожного людолова, якими б посадами, чинами чи повноваженнями вони не прикривалися.
Ми звинувачуємо тих, хто, вдягнувши суддівську мантію, освячує іменем закону викрадення людей і легалізує затримання заручників.
Ми знаємо усіх злочинців поіменно. Усі вони живуть поруч з нами і їм не уникнути покарання. Ті, хто виконував злочинні накази відповідатимуть так само, як і ті, хто їх віддавав.
Усі заручники мають бути звільнені і справи проти них закриті.
Запам’ятайте – в’язниці ніколи не стануть символом нашої держави.
Народне Віче вимагає від голови Служби безпеки України та Генерального прокурора вжити негайних і жорстких заходів щодо недопущення розгортання сепаратизму в Автономній республіці Крим.
Заява прийнята на зборах Народного Віче Євромайдану.
Слава Україні!
(Майданівці дружно – «Героям слава!»)
Координатор: – Шановні друзі! Ми інколи в своїй переважній більшості не знаємо простих речей, які нам просто не потрібні в повсякденному житті, але… але… Слово має наша активістка і молодий юрист… Юля… Юля… до мікрофону!
Юля-юрист. – Шановна громадо! Більшості із вас не доводилося стикатися із правоохоронними органами і просто ви не обізнані з правилами спілкування з ними. Тому хочу коротенько поінформувати вас – як же себе поводити при адміністративному затриманні. Ось такі поради:
– потрібно поводитися чемно, не втікати, не чинити фізичного спротиву;
– вимагайте, щоб працівник міліції відрекомендувався і показав службове посвідчення;
– вимагайте пояснення причин затримання, назви відділку, куди вас доставляють;
– проінформуйте по телефону своїх близьких про затримання;
– якщо вважаєте, що вас затримують неправомірно, то повідомте про це оператору по лінії 102;
– прослідкуйте, щоб у відповідному журналі у відділку міліції було зафіксовано ваше прізвище та ім’я, а також точний час затримання;
– після прибуття до відділку міліції вимагайте складання протоколу про затримання, окрім протоколу про адміністративне правопорушення;
– не підписуйте протокол про правопорушення, можете зазначити: «З протоколом не згоден». Якщо вам не надали можливості повідомити родичів про затримання, у протоколі зауважте: «Про затримання не повідомлені родичі», а при необхідності запишіть: «Мені відмовлено у наданні можливості користуватися послугами адвоката».
– обов’язково отримайте копії протоколів;
– пам’ятайте, що особистий огляд має проводитися особою однієї з вами статі за присутності двох понятих цієї ж статі. За результатами огляду складається протокол із зазначенням вилучених речей;
– запам’ятайте, що міліціонери не можуть фотографувати та брати відбитки пальців в процесі адміністративного затримання.
Як бачимо, правила не складні, хоча бажано не потрапляти в ситуацію із затриманням. Часто зі мною люди консультуються як грамотно подати судовий позов. Звичайно, найкраще звернутися до юриста. Проте я вам зараз коротко скажу, до яких судів подаються позови. Кожен має право звернутися до суду з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів. Судові позови, що стосуються цивільних, сімейних, житлових, земельних, в яких однією стороною виступає фізична особа (людина), подається до суду з розгляду цивільних справ і регулюється Цивільним процесуальним кодексом України. Якщо сторонами у справі є юридичні особи (підприємства, установи, організації) або суб’єкти підприємницької діяльності, позов подається до господарського суду і регулюється Господарчим процесуальним кодексом України. Якщо ж позов стосується оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного органу, він подається до адміністративного суду і регулюється Кодексом адміністративного судочинства України. Грамотне подання позовів справа непроста, тому зараз не будемо в це занурюватися.
Якщо у когось із вас є конкретні правові запитання, то звертайтеся до офісу Євромайдану – будемо разом розбиратися. Слава Україні!
(Майданівці – «Героям слава!»)
Координатор: – Шановні майданівці! На вулицю вийшли люди з протестами не тільки в Києві, наше місто теж не пасе задніх… Як же справи в інших містах України? Наш активіст зараз повідомить про хід акції Майдан… де?... Передаю мікрофон…
Активіст 2 (тримає в руці аркуш паперу з текстом). – Друзі! Зараз майже всі телеканали спотворюють інформацію про хід протестних акцій, але інформацію, як кажуть – з перших уст, нам дає Інтернет. Ось вчора я прочитав і роздрукував лист одного із учасників Майдану в Луганську. Лист-звернення написаний російською мовою… висловлені в ньому думки дуже впали мені на душу… послухайте (читає): «Приветствует вас Луганск. Я поддерживаю Майдан. Я вне политики – но на парламентских выборах поддержал «Батьківщину». Сегодня ночью Руслана радостно говорила со сцены о результатах вече в Луганске. Я хожу на эти митинги и вижу, что происходмт в Луганске реально. Все сказанное Русланой было подано как победу. Эйфория!.. В действительности радоваться нечему… Да, собрались представители опозиционных партий – привлекли народ, прокричали лозунги САМИ ДЛЯ СЕБЯ (тут підкреслено великими літерами – САМИ ДЛЯ СЕБЯ). Потом подали в Киев в свои главные офисы – проведены акции і есть результат: Громада в количестве 300-500 человек ПОСТАНОВИЛА… Глядя правде в глаза – это был крик в небо. Власти на все это наплевать с высокой колокольни. Собирайтесь, говорите, выпускайте пар. А мы, власть, продолжим своё дело: грабёж страны. А как устанем, в перерыве между грабежами , – чтобы развеять скуку – пересадим всех, кто против. Этих митингов власть не боится и не обращает на них внимания. Я хожу на митинги с первого дня. У нас ситуация такая: приходят в основном молодёж ( они еще не пуганые) и пенсионеры. Остальные реально боятся потерять работу или начнутся проблемы с бизнесом у частников. Луганск – это большое село, тут все знают друг друга в лицо. Если будет приказ всех «паковать», то пересажают всех, сотрут в порошок в райотделах – потом трупы вывезут за город. Это не страшилки… это реальность… У власти все ресурсы и оружие… У нас только желание и патриотизм… Я на первый Майдан в Луганске пошел не сталько митинговать, сколько вломить тем, кто попытается бить митинговальников.
Избиение студентов в Киеве меня просто взбесило. Да, мы уже не боимся… но поверьте – нет разницы в каком настроении тебя уничтожат, или ты в страхе, или когда ты смел. Смерть всех сравняет – и трусов, и героев. А нам надо только ПОБЕДИТЬ! Я свой страх давно оставил… Что нам нужно? Нужен чёткий ПЛАН ДЕЙСТВИЙ с реальними сроками, требованиями и СТРАТЕГИЕЙ. Стоять до победы – это ни очем… Предлагайте свой план действий, а мы поддержим… Слава Украине!»
Ось із таким листом патріот із Луганська звертається до київського Майдану. Вважаю, що думки луганчанина повністю співпадають з нашими – від очільників київського Майдану потрібно вимагати конкретних і рішучих дій, а не затягувати процес безкінечними і безрезультативними переговорами.
Слава Україні!
(Майданівці – «Героям слава»!)
Координатор: – Любі друзі! У нас уже традиція – надавати слово небайдужим людям, які переймаються якимись суспільними проблемами, але не можуть «пробити» чиновницькі двері… До вас звернеться вчений, академік Міжнародної академії біоенерготехнологій… Прошу, пане Станіславе…
Академік. – Вітаю, вельмишановні майданівці! Справді – у чиновників зараз, мабуть, броньовані двері, бо багаточисельні спроби достукатися до них закінчуються нічим. Мова ж іде фактично про вбивство, хоча стосується дуже мирної галузі господарства – агрономії. Є такий засіб боротьби з бур’янами, який має назву «РАУНДАП». Назва перекладається як «кругова оборона» і походить від методу захисту американських переселенців від індіанців, коли фургони ставили колом та відстрілювалися із-за них від нападників. Основою «РАУНДАПА» є ГЛІФОСАТ – хімічний елемент в склад якого входять близько десяти отрут. Через ґрунт отрута потрапляє в рослини і не розкладається. Її знаходять у водних джерелах, в зернах збіжжя і, звичайно, в борошні. Отрута не розкладається навіть при випіканні хліба. Потрапляючи в організм людини, отрута викликає пневмонію, блювоту, біль в кишечнику, обезводнення, викликає також захворювання лейкоцитів крові, призводить до ракових захворювань. Дослідження у США показали, що ріст захворювань досягає 3,6 відсотка щорічно. Подібні дослідження та аналогічні результати отримані і в інших країнах світу.
Велику загрозу здоров’ю людини приносить і вживання генномодифікованих організмів (ГМО), доведено, що продукти з ГМО небезпечні як сильні алергени, порушують обмін речовин в організмі людини, викликають навіть генетичні зміни. Тому вчені закликають до введення мораторію на вживання продуктів з ГМО та введення постійного тестування безпеки таких продуктів. Яка ж може бути альтернатива використанню в агрономії гербіцидів типу «РАУНДАП» чи вирощуванню рослин з ГМО?
В багатьох із вас є дачі чи земельні ділянки, тому раджу відмовлятися від хімічної боротьби зі шкідниками та бур’янами. Наприклад, колорадські жуки уникають картопляні городи, якщо поруч з картоплею посадити редьку. Або загальновідомий бур’ян щириця захищає від хвороб помідори і ту ж картоплю. Таких прикладів можна наводити багато, але я раджу вам застосовувати на своїх городах метод вирощування рослин з допомогою мульчування, особливо там, де є проблеми з водополивом. Думаю, що цей метод широко відомий, але, на всяк випадок, нагадаю, що мульчування – це покриття ґрунту шаром соломи, сіна, садового компосту, тирси чи рослинами-сидератами. Такий шар повинен бути товщиною не менше 5см, він захищає ґрунт від пересихання, запобігає проростанню бур’янів.
Все це добре, але справжньою «бомбою» у сучасній агрономії є використання біогумусу, який повністю безпечний для людей, тварин і бджіл, але має не менший ефект ніж хімія. Біогумус – це мікробіологічне добриво, що містить мікроорганізми, які оздоровляють ґрунт, усувають багато хвороб рослин, підвищують родючість ґрунту. Виробництво біогумусу – це та рятівна паличка, з допомогою якої вирішуються багато екологічних проблем, врешті-решт це спосіб покращення здоров’я нації.
Найцікавіше, що спосіб виробництва біогумусу надзвичайно простий і може застосовуватися як городниками-аматорами, так і промисловими структурами. Для цього потрібен звичайний ґрунт, в який розміщують дощових черв’яків та різні рослинні і харчові відходи. Практика доводить, що для цієї технології найкраще підходить гібрид червоного каліфорнійського черв’яка, для якого немає проблеми з тим, чим харчуватися – чи соломою, чи різними компостами, чи гноєм, бо він переробляє все підряд. Наприклад, із ста тонн гною черв’яки видадуть шістдесят тонн високоякісного біогумусу. Користь від застосування біотехнологій у сільському господарстві безсумнівна, залишилося тільки переконати в цьому аграріїв, які часто користуються методами отримання миттєвих прибутків, не замислюючись про страшні наслідки для суспільства.
Ще одну проблему нашої економіки великою мірою можна покращити з допомогою сільського господарства, маю на увазі біогаз. Зараз, коли Росія виламує нам руки газовою проблемою, дуже актуальним стає налагодження виробництва біогазу з сировини, а практично – з відходів сільського господарства: гною, твердих побутових відходів, смітних трав, соломи тощо. Вихід газу, наприклад, після бродіння однієї тонни гною складає до 65 м3, а з однієї тонни різних рослин – добувають до п’ятисот кубометрів. Найбільше ж газу дає переробка жиру – до 1300 кубометрів з тонни.
Серед промислово розвинених країн провідне місце з використання біогазу належить Данії – він займає до 18 відсотків у її загальному енергобалансі. За абсолютними показниками по кількості середніх і великих установок належить Німеччині – вісім тисяч штук. У Західній Європі не менше половини всіх птахофабрик опалюється біогазом.
Я не відкриваю Америки, говорячи про якісь сучасні технології, але в державі повинні створюватися такі умови господарювання, щоб власникам було вигідно запроваджувати ці технології.
Маю надію на нових політиків, які повинні прийти і через наші Майдани та спробують внести позитивні зміни у всі сфери нашого життя. Слава Україні!
(Майданівці відповідають «Героям слава!»)
Координатор: – Шановні друзі! Ви вже, мабуть, поінформовані з різних джерел про події на київському Майдані, але вимушений повторити. В ніч на тридцяте листопада в Києві на Майдані Незалежності «Беркут» по-звірячому розігнав мирну демонстрацію. Молодь, студентів били дубинками до крові, били підряд – і хлопців, і дівчат. Їх ловили і добивали навіть далеко від Майдану. Закривавлених, з травмами голови, з переломами їх кидали в автозаки, відмовляючи в медичній допомозі. Протестувальникам, щоб врятуватися від озвірілого «Беркута», довелося ховатися навіть на території Михайлівського монастиря, ченці якого відкрили для них ворота Храму.
Після цих подій обурені громадяни України вийшли на вулиці з вимогою покарання винних. В багатьох містах України зібралися свої Майдани, а в столиці на Майдан Незалежності вийшли сотні тисяч протестувальників. Проте за побиття дітей ніхто не покараний. Навпаки – влада спробувала зачистити київський Майдан в ніч на одинадцяте грудня. Але Майдан вистояв, бо десятки тисяч людей стали на його захист, прийшли добровольці, а таксисти привозили людей безкоштовно. Влада уже побоюється чіпати Майдан, але на окремих активістів поодинці нападають по-бандитськи і за ці напади ніхто не несе покарання. Хіба для цього ми вибирали цю владу, яка ганьбить нас перед усім світом? Зараз громадяни розділилися на тих, хто продовжує терпіти цю владу і тих, хто ладен відстоювати свою гідність і свободу протестними діями. Закликаю всіх вас агітувати своїх рідних, знайомих, сусідів, співробітників, щоб ішли на наш Майдан і висловлювали свій мирний протест, щоб ішли відстоювати свої права і свободу. Це актуально зараз, коли влада організовує Антимайдани, куди залучає підневільних бюджетників, алкоголіків, бомжів та хуліганів, які «клюють» на легкий заробіток.
До речі, влада через своїх найманців розпускає слух, що це ми, справжній Майдан, збираємося тут за гроші. Я запитую – може, серед нас є такі, що справді отримують гроші за те, що сюди приходите? Підніміть руки… щось не бачу таких… висловлю припущення, що серед нас є люди, яких влада прислала сюди, щоб отримувати відомості про нашу діяльність з перших рук. Ось таким, я впевнений, дійсно платять. Ми ж навпаки – збираємо пожертвування на підтримку київського Майдану, робимо це відкрито і гласно, щотижня звітуємо про те, скільки коштів зібрано і на що вони витрачені.
Тож, панове, гуртуймося тісніше і будемо продовжувати нашу справедливу справу… Слава Україні!
(Майданівці – «Героям слава!»)
Координатор. – Зараз слово має наша місцева поетеса, яка вже не раз виступала у нас на Майдані, яка брала активну участь і на Київському Майдані, яка допомагає чим може і своїми власними ресурсами святій справі загальної боротьби за гідність… втім – слово пані Надії… може, символічно, що наша активістка має таке актуальне для нашої країни ім’я… прошу…
Поетеса Надія. – Любі мої майданівці! Ви для мене наче одна родина, але не просто родина, а родина однодумців. Адже всі ми вболіваємо за долю України і за долю наших дітей та внуків у рідній державі. Я мала щастя побувати на Майдані в Києві і отримала незабутні враження від споглядання величного волевиявлення українців-патріотів. Я заходила в намети протестувальників і бачила прояв найвищої народної культури, адже люди в таких жорстоких умовах зберігають порядок, ставлять святі образи, облаштовують навіть бібліотечки. Щоб не відбирати у вас часу, я краще прочитаю свого вірша, на якого надихнув мене Майдан.
Не хочу їхати з Майдану –
Мені, напрочуд, тут спокійно.
Тут нині твердь і наша Січ,
І по-родинному надійно.
Бо народилася ізнов –
Нескорена, міцна держава –
В якої буде майбуття
І гідність, і велика слава.
Вогонь багаття очищає
Від безнадії і розпуки…
Злітають в небо у пориві –
Натруджені і сильні руки.
У казанах мирно кипить
І упріває добра каша,
Майдан усмішками зорить,
Чекає змін країна наша.
Тут наша Січ і той рубіж,
З якого відійти не можна.
Попереду груднева ніч –
Холодна, знакова, тривожна…
Люди з’їхалися на Майдан з різних куточків України, і їх усіх об’єднала доля держави. Вороги цих людей для образи назвали «бандерівці». Як на мене, то слово «бандерівець» – то це найвищий епітет для українця-патріота. Адже Степан Бандера боровся за самостійну Українську Державу. Скажу про нього лише одну деталь. Коли він перебував у німецькому концтаборі, то німці запропонували йому об’єднатися в боротьбі проти Радянського Союзу з військами генерала Власова. Бандера категорично відмовився, бо вважав росіян найбільшими ворогами української державності.
Щодо мене, то я з гордістю визнаю себе бандерівкою. Як я маю бути іншою після розповіді моєї матері. Мати була вагітна мною, коли її силоміць примусили підписати заяву про вступ до колгоспу: в одну руку дали ручку для підпису, а другу руку затиснули в дверний одвірок. Мабуть, ще тоді в мені поселився дух протесту проти насилля. Мешкали ми на Рівненщині і багато з моїх родичів були в армії УПА. Після приходу комуністів, майже всі ці родичі були репресовані – або знищені, або пройшли в’язниці та Сибір.
Можу сказати, що в більшості людей на Київському Майдані проявився, мабуть, на генному рівні дух спротиву насиллю. Хоча доводиться платити дорогу ціну за волю. Ось ще один вірш… про Героїв…
Плач
Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Убивали цвіт країни
Нелюди – не люди.
Полягли наші синочки,
Прапором накрили…
Не відкриють ясні очки –
Ляжуть до могили.
Не прийде уже додому
Синок ясноокий –
Куля ката наздогнала
Гідних і високих.
Не обніме тата, маму
І не усміхнеться,
Не пригорне і кохану
До юного серця.
Найкрасивіші душею
Йдуть на барикади,
Щоб звільнити свою землю
Від чорної зради.
Вивільнити Україну
Від підлого ката,
Що довів усіх до краю –
Пішов брат на брата.
Буде кара і для нього –
І людська, і Божа!
Бо розстріляних дітей –
Забути не зможем!
Ні, недаремно Герої віддають своє життя за волю України. Слава Героям!
(Майданівці тричі скандують: Слава! Слава! Слава!)
Координатор. – Зараз, громадо, надам слово нашому ветерану… ветерану не просто за віком, а ветерану боротьби за незалежність України… він був у авангарді тих достойників, які стикалися з однією із найстрашніших систем по придушенню особистостей… з системою КГБ… йому і його соратникам довелося витримати і моральний, і фізичний тиск… побиття… він оголошував і витримав протест голодуванням… Він був організатором і одним із керівників знаменитого Руху… тож послухаємо слово ветерана… прошу, пане Іване…
Ветеран-рухівець. – Шановне товариство! Україна опинилася на хиткому рубежі в боротьбі з тоталітарною системою сучасної влади за цивілізаційне майбутнє. На наших очах піднімається українська хвиля народного протесту проти несправедливості, хвиля народного гніву, яка котиться і от-от змете на своєму шляху сміття негідного режиму. Багатотисячний Майдан у Києві та менші Майдани по всій Україні вже показали особливість і відмінність українського варіанту протесту. Наші Майдани показали вміння стихійно самоорганізовуватися. Таке явище, можливо, закладене ледве не на генному рівні, адже можна згадати народні Чорні ради – унікальне явище української демократії. Особливістю сьогоднішнього Майдану є те, що він дистанціювався від партійних лідерів як своїх поводирів. Така тактика насправді більше об’єднує людей навколо загальнодержавних пріоритетів, не роздирає їх вузькопартійними сварками. На яких же пріоритетах, на мій погляд, потрібно нам зосередитися:
– стратегія побудови української держави – пріоритет зовнішньої політики;
– у внутрішній політиці – побудова національно-духовної моделі розвитку країни;
– у культурі – вивчення і переосмислення власної історії, підтримки національної гідності, захист національної спадщини.
Чому такі пріоритети? Бо сучасна влада тільки продовжила наступ на все українське: в засобах масової інформації тільки 32 відсотки загальноукраїнських газет виходить українською мовою, на телеканалах українська мова звучить тільки на протязі 28 відсотків часу, у книговиданні ще жахливіша ситуація, бо тільки 13 відсотків книжок виходить українською мовою. Цю статистику несправедливості можна продовжувати і продовжувати… тому матимемо надію, що українські Майдани очолять боротьбу за встановлення справедливості в суспільстві.
Слава Україні!
(Майданівці дружно – «Героям слава»!)
Координатор. – Наближається Новий рік, шановні друзі! Наш Майдан опрацьовує заходи зі святкування приходу Нового року прямо тут, на цьому місці, тому прошу записатися всіх охочих на таку акцію. А про те, як зустрічали Новий рік наші предки на Січі, нам повідомить журналіст і краєзнавець… пане Миколо… прошу…
Журналіст-краєзнавець. – Кожен із нас, шановне товариство, планує зустрічати Новий рік по-своєму. Я ж пропоную зараз помандрувати на далеку козацьку Січ, острівець народної демократії в тогочасній Європі. Головною владою на Січі була козацька Рада… ця Рада вирішувала проблеми миру і війни, приймала посольства, слідкувала за правильним судочинством. Якраз першого січня козацька Рада вибирала нову адміністрацію – гетьмана або кошового отамана, суддю, писаря, осавула, довбиша та інших менших достойників. Паланки на своїх радах обирали полковників, а курені – курінних отаманів. Впродовж століть була відпрацьована складна процедура виборів. Після служби в церкві лунав постріл з гармати, а довбиш бив у литаври, скликаючи братчиків на майдан. Товариство ставало в коло і кошовий звертався до козаків:
– Сьогодні в нас Новий рік, чи не бажали б ви, братчики, по давньому звичаю перемінити свою старшину?
Якщо козаки вирішували переобирати, то першого обирали кошового отамана. Кожен курінь висував свого кандидата і ці кандидати залишали раду, очікуючи на свою долю в куренях. Коли ж одного з них обирали кошовим отаманом, то до нього ішла група козаків, запрошуючи до майдану. Новий кошовий повинен був тричі відмовитися від посади і тільки після цього давав згоду. Довбиш бив у литаври, вітаючи новообраного отамана, до якого в цей час підходили найповажніші сивоусі діди і посипали йому голову снігом, попелом чи піском. Ще й приказували при цьому:
– Бувай здоров, батьку!
Таке дійство говорило новообраному отаману – пам’ятай, що тобі довірена така честь завдяки товариству. Кошовий кланявся на всі боки до козаків, а ті вітали його. Звичайно, не завжди такі вибори проходили гладко, бо були деякі роки, коли на раді траплялися і бійки між незгодними групами козаків. Загалом же демократичність виборів дотримувалася.
Тож, братчики я вас усіх вітаю з прийдешнім Новим роком і бажаю, щоб наш Майдан закінчився повною і демократичною перемогою!
Слава Україні!
(Майданівці відповідають «Героям слава!»)
Координатор. – Шановна громадо! Як бачите, ми давно збираємося без партійних прапорів… сотні тисяч людей з’їжджалися на київський Майдан не з партійними гаслами, а за покликанням сердець, протестуючи проти свавілля влади, проти соціальної несправедливості… ці люди зуміли об’єднатися і самоорганізуватися. Якщо нас на Майдані мало – нас легко розігнати, а якщо мільйони – ми є народ, якому згідно Конституції України належить вся влада. Тож наше головне завдання – гуртуватися, об’єднуватися для побудови Нової держави, до чого вас і закликаю.
Слава Україні! Слава Україні! Слава Україні!
(Майданівці дружно підтримують, виголошуючи «Героям слава!», піднімаючи при цьому вгору кулаки)
