Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2574
Творів: 46735
Рецензій: 91116

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дітей від 3 до 7 років

Бусинка

© ХЮ, 23-03-2015
Оксанці дуже подобались бабусині коралі. Здавалось їй, що немає на цілім світі гарнішої прикраси, ніж те червоне намисто. Коралі і справді були дуже красиві!  Їх великі круглі бусинки переливались до сонця різними відтінками червоного.

І якось заманулось Оксанці приміряти ці коралі. Захотіла дівчинка дізнатися: чи личитимуть вони до її смуглого личка та чорного волосся. Витягнула Оксанка намисто зі бабусиної скарбнички і почепила собі на шию. І взялася дівчинка розглядати своє відображення у люстерку.

«Але ж гарна!» - думала вона.

І тут почувся скрип дверей. Оксанка боязко озирнулася. Тільки б ніхто не побачив, що вона брала бабусині коралі без дозволу. Швидко потягла за намисто, аби зняти. І тут сталось таке! Через необережний рух Оксанки нитка на коралях тріснула і намистинки посипались додолу. Червоні кульки застрибали по підлозі, наче молодиці у танці. А одна з них навіть вискочила через прочинене віконце.

Оксанка розгубилась: що ж їй тепер робити? А за той час намистинка-утікачка покотилася по подвір’ю.

«Але ж чудовий цей світ!» - подумалось бусинці.
Червона кулька крутила очима по боках і усе, що вона бачила їй дуже подобалось. Неймовірно гарним задавалось  геть усе: і трава зелена, і кольорові квіточки на ній, і курчатка, що ходили поруч, і небо, і сонце. Усе було таке доладне, наче намальоване якимось вмілим художником.

Однак, бусинка вирішила не зупинятися на подвір’ї. Кортіло їй дізнатися: що є за його межами. І покотилась намистинка в сад.

Там вона побачила багато дерев. Вони були вкриті листочками та заквітчані білим цвітом.

«І тут теж дуже гарно!» - подумала яскрава намистинка.

І раптом бусинка побачила диво. Так - так, справжнє диво! На одному з дерев висіли червоні кульки. Точнісінько такі, як вона сама.

На радощах бусинка підкотилася до деревця ближче і почала гукати:

- Агов, сестриці мої, я знайшла вас!

Червоні кульки на дереві заворушилися і опустили очі донизу.

- Та які ж ми сестри?! – пихато відповіли мешканки дерева.

- А чим же ми не сестри? - здивувалась бусинка. – Погляньте - я дуже на вас схожа. Я така ж кругла і така ж червона, як і ви.

Ягідки невдоволено загуділи. А потім мовили хором:

- І звідкіля ж ти взялася?

- Я – бусинка, частинка бабиного намиста, що розсипалось.

- А, то ти частинка намиста? – знову в один голос заговорили ягоди.

- Так. А ви хто?

- Ми – черешні, ранні ягоди.

- То хіба бусинки та черешні не можуть бути сестри?

Черешні почали про щось тихенько перешіптуватись між собою. А потім вголос відповіли:

- Ні, ми не можемо бути сестрами. Ми - діти Сонця, Вітру, Дощу. Ми черпаємо силу з землі. Ти ж дитина фабрики. Ти створена з штучної пластмаси. Одного дня нас прийдуть і зірвуть люди, аби з’їсти. Тебе ж люди не можуть їсти. Через це ніхто тебе не підбере з землі, ти нікому не будеш потрібна.

Почула таку мову бусинка і засумувала. Бризнули сльози з її очей. І поки бусинка плакала, одна з черешень, бліда на колір та кривобока, закричала:

- Та й не такі ми вже й схожі! Червоні ми поки що, а згодом сонечко припече наші щічки і станемо ми темно вишневі, майже чорні.

- Егеж, егеж, - й собі озвалися інші черешні.

Бусинка заплакала ще сильніше. Дуже прикро їй стало, що вона нікому не потрібна. А червоні ягідки, наче нічого й не трапилось, розмовляли між собою.

Та раптом черешні замовкли. Почулись кроки. Все ближче і ближче. До старої вишні підійшла Оксана. Спершу звела очі вгору. Тоді покрутила головою на всі сторони. А вже потім подивилась вниз і побачила бусинку. Дівчинка аж у долоні сплеснула на радощах.

- Аж ось ти де, біженка моя! – щасливо вигукнула дівчинка і вхопила червону намистинку до рук. – Як же ти потрібна мені, не могла я без тебе бабусині коралі відновити.

Бусинка почувалась неймовірно, від того, що вона комусь потрібна. Із задоволенням вона повернутися до своїх справжніх сестер – намистинок.

Для Оксанки ж був хороший урок. Вона населила знайдені бусинки на нитку і зробила нові коралі. Повернула їх у скарбничку. Бабуся не помітила підміни. А Оксанка більше не брала нічого без дозволу. Зрозуміла: чужого брати не можна.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 23-03-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72881388664246 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …