Ця тема постійно виникає в дописах Олеся Бережного, при чому як просте правило, що не терпить трактувань і варіацій. Але поряд з цим його притримуються також більшість редакторів часописів і ці знання можуть знадобитися авторам у суперечках з ними у випадках, коли поступатися зайвим звуком редакторові не можна. :) Тож я подумав, що буде корисним винести цю дискусію з реплік до основної стрічки і навести правило повністю.
У сучасній українській літературній мові досить поширене чергування фонеми |у| з варіантами |ў| та |в|.
З нескладотворчим |ў | чергується початковий ненаголошений |у |, що послаблює свої акустичні особливості: |у|чити - |ў|чити, |у|день - |ў|день. Іншою фонетичною умовою послаблення звучання |у| до ступеня |ў| є вживання його після голосного: на|у|чає - на|ў|чає, жив |у| селі – живе |ў| селі.
Проте губно-губна фонема |в| може посилюватися до ступеня нескладового |ў| і навіть |у| на початку такту або складу перед дальшим приголосним: ді|в|очий – ді|ў|ка, |в|зяв - |ў|зяв. Така ж зміна |в| чітко простежується в кінці слова: дро|в|а - дро|ў|, кро|в|і – кро|ў| Тощо
(У дієсловах минулого часу у формі чоловічого роду буквою в завжди позначається нескладотворчий |ў|, що не чергується ні з складотворчим голосним |у|, ні з приголосним |в| : |ў|па|ў| - |в|па|ў| тощо.)
Крім названих фонетичних умов, важливим фактором вживання |у| - |ў| є темп мовлення: у своєму голосному вияві |у| виступає у названих випадках при повільному темпі мовлення, а при швидкому – нескладотворче |ў|.
Чергування |у| - |ў| - |в| відбивається українською орфографією.
Чергування |у| - |ў| відбувається у вимові, а на письмі пишеться буква у в таких випадках:
1)між приголосними з метою уникнення збігу їх: наш учитель, вхід у місто, працюють у нас, світ учить розуму ;
2) на початку речення перед подальшим приголосним вживаються прийменник або префікс у: Учора відбулися змагання. У нас усе гаразд ;
3) постійно перед подальшим [в] або [ф] (навіть коли попереднє слово закінчується голосним): зайшла у фойе, був у фотографа, записано у вимогах до уроку ;
4) у середині фрази після тривалої паузи, якщо далі вимовляється приголосний: Синочки зросли – у школу пішли
Голосний |ў| вимовляється, а буква в пишеться:
1) Між голосними (з метою уникнення збігу голосних): живе в Одесі ;
2) після голосного перед приголосним, крім [в] та [ф]: Пішла в садок у вишневий;
3) незалежно від тривалості паузи й закінчення попереднього такту перед голосним: Ходи до нас вечеряти: у нас козак в очереті, в очереті, в осоці .
Крім того, в сучасній українській літературній мові наявні слова з постійно вживаним [у] або [в], такі, в яких заміна [у] на [в] чи навпаки веде до зміни значення слова, порівняйте: вдача – удача, вклад – уклад, вправа – управа, вступ - уступ
Так, тільки з голосним [у] вживаються слова і похідні утворення: увага (уважний, уважність тощо), ударник (ударний), узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також іншомовні слова: університет, увертюра, унія, уран, утопія, ультиматум, умлаут, устриці, Уругвай тощо.
З постійним початковим [в] – слова: влада, вплив, враження, внутрішній, вказівка а також іншомовні й українські власні назви типу Владивосток, Врубель, Власенко і под.
Звичайно, чергування |у| - |ў| - |в| чітко простежуються у творах наукового стилю, в прозових творах. Щодо поетичної мови, то названі чергування порушуються досить часто з вимог ритму вірша
|
