Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48088
Рецензій: 92828

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Наречена інквізитора

© Пидюра Олександр, 06-02-2015
Ідея взята із пісні панк-групи КиШ «Невеста палача»

Завтра старий інквізитор помре. Закохається в холодні поцілунки вічної супутниці його справи. Потоне в її бездонних очах. А далі виграватиме мелодію на флейті небесному хору із душ, котрі віддав на поталу замолоду.  Інквізитор не шкодує. Він готовий зустрітись з демонами  минулого. Та тільки не сьогодні. Сьогодні він з’їсть вечерю спогадів. Запиватиме цвілу печаль джерельною водою. Смакуватиме ніжні пампушки, нашпиговані відчаєм. А на десерт – полиновий кисіль. Старий підкинув дрова у камін. Проснулися тріскотливі сурми з під кам’яних м’язів й вогненний табун вирвався на волю. Копита здіймали хмари попелу, що зливались в танок із димом й неслися до неба через комин. А вогненосці скакали по обличчю інквізитора, ламали стрункі ноги через глибокі борозни. Обпікали шкіру золотистими іскрами.   Навіть зморшки пам’ятали її. Годинник пробив пів на дванадцяту. Настав час скуштувати трапезу, старигане. Небо виплакало останні сльози. Розмішало до бруду фарби горизонту. Голодні до видовищ чайки ширяли в піднебесних водах, купали пір’я у масних хмарах, рвали їх на срібні нитки. Дике сонце гарчало на ешафот, плювало золоту слину мені в обличчя. А я стирав,  кидав її  на дошки. Натовп п’янів від екстазу, захлинався від бажання крові; гудів звіриним криком, що розпадався на атомі в мертвій свідомості, глухій до моралі.    Вона посміхалась до мене. Ні страху. Ні відчаю. Лише кохання до мене. До того, хто вважав себе нагаєм правосуддя. Де святість, там гріховність. Спокійно клала голову під сокиру. Волосся ховало лебедину шию довгими путами, ніби хотіло зіграти в останню гру зі смертю. Та життя програє партію. Ось брехливі вуста натовпу заскандували: «Відьма! Відьма! Відьма» Я подарую їм востаннє розвагу. Кістлява подарувала їй холодний букет моїми руками. Всі пішли. Наситились. А я стояв на колінах й збирав долонями пелюстки крові. Цілував їх, коли забрали її. Лише чайки бачили, як моє серце впало у прірву за відьмою. Туди, де завтра чекатиме вона на мене…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 09-02-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 07-02-2015

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Попович Роман, 06-02-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.92139005661011 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …