Багато для кого
любов до людей та всякий інший ідеалізм
схожі на солодку вату. на морозиво
Багато для кого
довіра і кохання, відверті розмови та наївність
схожі на щось п’янке і бажане. наприклад, вино
Багато для кого
ентузіазм змінює шприц і голку
схожий на благословення, чи грім. дефібрилятора
Я веду до того
Що у трамваях і школах, концертних залах, студіях
куди не зверни – суцільні діабетики, алкоголіки і наркомани
Адже всі ми час від часу зриваємось, закриваємось у підвалах, оглядаємо наостанок шрами і укуси після «попереднього разу». Я вірю, що кожен з нас повторює про себе: «я у будь-який момент можу зав’язати, це просто спосіб розважитись, чи пожаліти себе, чи банально розбавити трохи свій сарказм, перевірити захисні механізми». Я вірю, що це зовсім неправда, що всі ми давно і міцно сидимо на ніжних почуттях до оточуючих, на сентиментальності, на теплі. І кожного разу після дози ми блукаємо своїм напівзруйнованим містом і любимо всіх, хто в ньому живе; всіх, хто в ньому жив; всіх, хто в ньому житиме; всіх, хто його руйнував; всіх, хто його обороняв і завойовував; ми любимо навіть тих, хто про нього ніколи не чув. І кожного разу нам цього мало і мало, ми готові віддавати все до останнього, додаючи собі і шрамів і залежності, я вірю, що от-от серед нас не залишиться жодного не залежного. Нам просто бракує нормального дилера. І влади, яка б нарешті легалізувала нам
гуманізм.
