Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2435
Творів: 43507
Рецензій: 84767

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Маска

© Max Gakh, 22-01-2015
Ріхард, велика мовчазна вівчарка, сидів на краю килима, носом майже торкаючись скла
розсувних дверей. Двері виходили на спільний балкон, який тягнувся вздовж усього
довжелезного парадного фасаду пансіонату і навіть частково завертав на бічний.
Надворі лив дощ, і низька стеля із хмар давила своєю глухою сірістю. Легко було уявити,
ніби на планету натягли гігантську нейлонову панчоху.
Фізіологи вважають, що мозок собаки, як і будь-якої іншої тварини, працює зовсім не так,
як людський, - думав Петерс, уважно спостерігаючи за Ріхардом, - Він не виділяє з
середовища окремих об’єктів. Тобто виділяє, але не усвідомлює цього виділення. Все на
рівні інстинкту. Таким чином, світ з точки зору собаки можна розглядати, як більш-менш
однорідний киплячий бульйон, на поверхню якого час від часу підіймаються бульбашки у
вигляді кинутого в кущі кольорового м’яча, обережної руки дитини чи різкого сигналу
автомобіля. Навариста маса реальності ледь вихлюпується тобі в обличчя і вертається
назад у загальний котел.
Цікаво, все-таки, який з мозків правий? – думав Петерс, - Мій чи Ріхарда?
Він, звичайно, розумів, що єдино вірної інтерпретації не буває. Навіть пляшка в руці після
деяких роздумів втрачала свою об’єктивну однозначність. Особливо, якщо думалось на
п’яну голову. Все це було цікаво на рівні ідеї - шарада для знудженого розуму, не більше.
Петерс зробив ще ковток з пляшки мадери, відкладеної про запас тоді, коли лікар
заборонив йому алкоголь через проблеми зі шлунком. Та зараз заборону цю Петерс
вирішив проігнорувати – від пляшечки хорошого вина ще ніхто не помирав! Мадера
швидко давала про себе знати приємною слабістю, яка розливалася по тілу.
Сьогодні всі чомусь розійшлися рано. Петерс намагався вмовити чи не кожного з них
посидіти ще, але марно. В одного тиск через погоду, в іншого нирки... Зрештою, Петерс
залишився один у літньому саду (не рахуючи Ріхарда). Спостерігав, як офіціанти –
студенти на двотижневій практиці, мовчазні, знуджені – прибирають зі столів.
Сподівались, мабуть, покупатися в морі на дурняк, а тут такі зливи зарядили.
Десь по одинадцятій Петерсові не залишилось нічого іншого, як піднятися до своєї
кімнати. Витягти з шафи пляшку та сісти у плетене крісло під вікном.
Обшиті деревом стіни ловили на собі м’яке жовте світло з-під фігурно прорізаного
абажуру.
Спробуємо спочатку виділити окремі об’єкти, а потім розчинити їх у середовищі, -  
поставив собі подумки завдання Петерс. Пляшка була вже наполовину порожня, і думки в
голову лізли все абсурдніші, - Настільна лампа, ранкова газета. Флакон одеколону з
зеленого скла, манікюрні ножички…
Над столом висіла африканська маска, привезена колись Аллою з відрядження.
Відрядження тоді вийшло коротким - там почалась чергова громадянська війна. Петерс
дуже переживав, але все обійшлось. Її забрали вертольотом прямо з посольства.
Дивно, - подумав він, - Щоразу, як дивлюсь на цю маску, згадую Аллу. Але чому? Це ж
просто шматок дерева. Та й Алли давно нема…
Це все у мене в голові, - зрозумів він, - Без мене між дерев’яною маскою, людським
обличчям, яке мала б ця маска зображати, та Аллою ніякого зв’язку немає.
Раптом згадався один випадок, ще з часу навчання. Петерс напився та пішов уночі гуляти
ботанічним садом. Він тоді заблудився і до смерті злякався підсвіченої мертвотно-білим
садовим ліхтарем статуї, що несподівано з’явилася з-за рівненько підстиженого куща в
людський зріст. А це ж була просто каменюка. Специфічно оброблена скульптором з
метою здатися комусь людською постаттю.
      Петерс знову подивився на Ріхарда. Цього разу їх погляди зустрілись. В очах собаки
був спокій і водночас сконцентрованість.
Швидше за все, коли я сиджу нерухомо, як зараз, я для нього така ж статуя, - подумав про
Ріхарда Петерс, - Статуя, яка зображає ту повітряну бульбашку реальності, що регулярно
досипає корму в миску… Але як це перевірити?
Ріхард не відводив погляду. Петерсові так захотілось побачити світ його очима! І себе у
ньому. Це здавалося чимось небезпечно захоплюючим. Чимось ризикованим. Як
наркотики або стрибок з парашутом.
Бути чимось на зразок фрагменту орнаменту шпалер; чимось не важливішим від
настільної лампи. Нічого не значити і не хотіти (хіба тільки найпростішого). Нічого не
боятися, ні про що не шкодувати... В уяві Петерса постала картинка: його фотографія,
невідомо як нанесена на поверхню води, розтікається після першого доторку дощової
краплі.
Дощ глухо монотонно барабанив у скляний дашок над балконом; здавалось, вони обоє так
і заснуть, людина та собака. Але після довгої паузи Петерс зусиллям волі повернув голову
знову в бік африканської маски. У нього виникла ідея: якщо зняти окуляри, візуально все
розпливеться, і виділити межі предметів буде важче.
Частково це подіяло. Плюс майже пуста пляшка мадери, звичайно.
Кімната пливе, ніби дивишся у зламаний калейдоскоп. Жовта пляма, червоно-коричневий
фон, гострий сріблястий блік… Та пам’ять підказує: лампа, стіна, ножиці.
Шкода, - думав Петерс, - Шкода…
Хоча чого саме шкода, вже було майже не зрозуміло. Він відчув, що більше не може
опиратися сну.
На мить старість навалилась на нього з усієї сили. А може якраз сьогодні я помру уві сні?
Це було б так безглуздо. В тому сенсі, що яка різниця…
Cон поплив крізь нього безкінечними кольоровими нитками, дуже схожими на мамині, з
яких вона колись давно плела йому теплий сіро-зелений шарф. І хтось зі сну впевнено
доводив, що це і є ті суперструни, про які говорять фізики. І що життя – не більше, ніж
набір випадкових образів, силою нашого розуму так-сяк організованих в якусь убогу
систему...
Петерс прокинувся через кілька секунд. Хоча, через кілька секунд чи через кілька годин –
впевненості не було. Навіть без окулярів він зрозумів, що щось не так - звук дощу
змінився. Став чіткішим, голосним.
Одягнувши окуляри, Петерс побачив Ріхарда, який стояв, готовий до стрибка. Балконні
двері були відсунуті приблизно на півметра. Пес уважно спостерігав за чимось по той бік.
Точніше за кимось – на мокрих дерев’яних перилах сидів ворон.
Він повільно поводив дзьобом і ступив крок вправо. Африканська маска, тобто не сама
маска, а її відображення у склі наклалось на його голову. І до Петерса дійшло: він і є цим
вороном! Він просто одягнув маску людини і бачить все її очима.  
В цю мить, ніби розуміючи, що його викрито, ворон здійнявся зі своєї дерев’яної
жердини, але замість того, щоб просто піднятися в небо, полетів паралельно перилам,
неначе прив’язаний до них невидимою ниткою, і зник за лівим краєм вікна.
Не довго думаючи, Ріхард рвонув за вороном. Він вистрибнув на балкон та пропав у
темряві.
Охоплений раптовим хвилюванням, Петерс зірвався з місця. Це вийшло несподівано
легко; він навіть подумав, що якби відштовхнувся від крісла трохи сильніше, міг би
полетіти.
Потягнув на себе ручку дверей, щоб ті розкрилися ширше. Зробив крок назовні… І
остовпів.
Все злилося, кордони було стерто! Сірість хмар огорнула його, перетекла через зір у
свідомість. І це вже були не хмари; це вже ніяк не називалося… Ніщо вже не мало назви.
Передостаннє, що Петерс зміг зрозуміти: він ніби все ще Петерс, а світ змінився. Останнє:
він досі спить…
Або помер; що, по суті, одне й те ж.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Катерина Омельченко, 23-01-2015

[ Без назви ]

© Viktoria Jichova, 23-01-2015

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 23-01-2015
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.27590084075928 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд “Жуйки” Марії Козиренко: Музика врятує світ
Якщо ви гадаєте, що антиутопія сучасної літератури за сюжетами переважно схожа між собою як шоколадні …
Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …
Свято на вулиці книголюба: 10 найочікуваніших новинок весни
Українські видавці вже звично, і це прекрасно, не припиняють тішити книголюбів все новими й новими перекладами …