Фанда відкрив свою сторінку, ввів контрольні дані, і... вибухнув лайкою...
А в цілому день починався непогано. "AC-DC" прокричав йому про небесний грім аж тричі, після чого Фанда зрозумів, що можна вже братися за яєчню та каву. Він взув довгі худі ноги у старі капці, щоб глянути в старий холодильник. Але яєць в ньому не було. Як і інших, потрібних творчій людині, калорій. Почухавши трохи потилицю (насправді він почухав... а... не важливо - ця інформація поки що закрита для відвідувачів), Фанда поплентався до кухні, де жила змучена систематичним голодом мишка.
По дорозі його наздогнав "Джек" від Браєна Джонсона*, безжально звалив з ніг. Фанда не міг просто так відпустити в простір нагоду проявлення внутрішньої свободи, а тому почав гармонійними викрутасами (це такі "восьмьоркі" - всім тілом, але найбільше бедрами: тут важливо, щоб вас в цю хвилину не схопив радикуліт) збільшувати свою внутрішню культуру. Поки культура не сказала - "досить!"
Тоді Фанда нарешті поклав китайського чайника (того самого, що йому п*ять років тому затрохи не розтрощила на голові Мальвіна) на плиту.
Мальвіну він одного разу прогнав. Не простив їй раптового захоплення репером з Детройта. Ім*я репера вже давно забулося, але ненависть у Фанди до довжелезних речетативів залишилася назавжди. Як прояв незапланованого попиту на повноцінність буття.
Кава виявилася міцною та чорною, мов той самий репер із Детройта. Від такого порівняння Фанда хлюпнув гущу на підлогу. Підлога не опиралась. Вона давно згодилась з сентенцією свого господаря, що за духовність треба платити матеріальними збитками.
Саме опісля цього Фанда сів за кермо свого порепаного ПК. Спочатку машина навіть не комизилася. Ліниво, зі стогоном, але добросовісно, включила на повну швидкість всі свої функції, замигала екраном і, нарешті, видавила йому веселі літерки - "Добро пожаловать!"
А от коли він захотів відкрити невеличку сторінку, свою "малєньку отдушинку", в якій він ховав фотографії і сюжети, що не можна показувати дітям та заздрісним людям, а в окремій папочці - твори на тему гендерних стосунків, фейсконтроль йому відповів:
"Пароль ввода неправильный".
Розказавши стінам і своєму ПК, що він думає про гармонію в цьому, розбавленому смітниками, світі, Фанда вирішив "забити" на мистецтво, бо день вже й так був безжально знищений.
Те, що "дєвочка" вже тричі була вагітною, всім своїм жіночим єством вибивала законні соціальні виплати у держави, яка колупалася в носах інертних громадян, щоб вишкребти щось для свого успішного поступу в нову елетронну добу (там "непрємєнно" буде "парадайз", а в ньому - смачні дешеві кренделі), для нас з вами вже не відіграє ніякої ролі).
- "Вона мені мстіт за то, що я ідєю поставив вище ползунков з начосом".
І тоді нудьга і несамовите страждання охопило Фанду. Скупа чоловіча сльоза (дуже маленька... ні... ще менша) скотилася, щоби висохнути десь в його неголеній щоці. Він відкрив пляшку, сховану до дня Валєнтіна, копнув з пристрастю "Пьєро" (так називали кумедного дурника з вати, якого подарувала йому Мальвіна зі свого першого заробку) і почав допомагати Браєну витягувати зі спраглої душі "Hell Bells".
Через півгодини дві реальності стали однією: гучною, довбанутою, проте ясною, мов та суміш в пляшці, що все зменшувалась та зменшувалась в об*ємі, і все більше розхитувала мотузкою від пекельних дзвонів "точку зборки" у Фанди. Фанда дивився на екран, з якого чувся дзвін, а під дверима його халабуди мокла під дощем "дєвочка".
Час від часу вона підходила до них і ногою гримала в бездушність дубового прольоту. Вона хотіла сказати, що вже дозріла до справжнього ненормального кохання. Але Фанда не чув. Він думав, що то "піддає жару" йому в вухах барабанщик з далекого австралійського Сіднея...
(В тексті згадується співак з гурту "АС- DC", та назви їх пісень)*
