О. Забужко. КСД. Харків.2014. «Тут могла бути ваша реклама»
Розпочинається книга із «Польових досліджень з українського сексу», якщо ви хотіли тут відшукати легкої еротики, чи бодай «клубнічки», вас чекає такий же легкий облом. Це скоріше роман сповідь дуже красивої, неординарної, оригінальної, розумної, але не дуже щасливої жінки. Оригінальність тексту вражає із перших рядків. Складно-підрядні речення настільки складні і підрядні, що іноді не вистачає й кількох аркушів для написання одного, а щоб прочитати… Але скоро не звертаєш на це уваги. Читач попадає в заручники до автора. Як, скажете? А дуже просто ви стаєте таким собі примусовим духівником. І поки не дослухаєте сповідь до кінця, ви не можете покинути кабінки. Інколи вже й хочеться перервати цей безкінечний монолог, але ви ж не богохульник. Так буває в вагоні потягу, що їде в інший кінець країни, коли у вас доба вимушено утримання в купейному вагоні попереду, а ваш сусіда по купе після другої чарки знаходить вільні вуха й розповідає вам такі інтимні подробиці з свого життя, які б постидався відкрити справжньому духівникові в церкві. Ви не можете вийти із поїзда, перервати теж не можете (виховання) й мусите під монотонне постукування коліс, всмоктувати чуже життя, як залишена на раковині умивальника губка краплі із не закрученого крану, пропускаючи повз вуха надто детальні подробиці. Героїня-жінка - емансипована, колоритна особистість, з феменістичними протестними зачатками хоче вирватися із пострадянського рабського минулого, яке всмоктала із молоком матері, але по-перше не знає шляху, а по-друге й не надто прагне це зробити. Копається в собі, але відповідь - одна я ж така гарна, а чого вони всі… Оповідь тягнеться із відступами, інтимними переживаннями героїні й хоча, окремими місцями, це хочеться записати до цитатника, і хотілося б дізнатися, що ж там буде далі, проте ви полегшено зітхаєте, коли ваш оповідач (оповідачка) виходить на якійсь невеличкій станції.
Далі йдуть вибрані оповідання 1981-2013рр., що внесені до збірки. Тут знову ж перелив емоцій і поетики, забагато подробиць, але недолив дії. Оповідання Більш схожі на поетичні рядки чим на прозу. Виписані майстерно, але для поцінювача. Я б виділив кілька: Шукаючи собору, Жоравницькі й Тут могла б бути ваша реклама. Перше чимось перегукується із романом, друге дихає Луцьком 16 століття, третє… а чого я взявся вам переповідати – що не голова, то судження - вперед по книгу! І приємного вам читання!
