Моя мама просить мене кинути курити. Зізнатись собі, що то не потрібно. В око плюнути здоров’ю легко. Та витерти його сльозу важко. А інколи неможливо.
Не важливо.
Ти уявляєш, що в тебе робиться всередині від цих цигарок? Мене питала мама. Мама питала мене.
Мине.
Пройде осторонь. Як тарань повз гачок п’яного рибалки. До останку прагну згоріти. Від звички, як від запальнички.
А всередині? А всередині бруд. І сморід. І пилюка блукання. І навмисне забуття. І рій. І зграї. І вигнанці з Ізраїлю. І поламані деталі спроб. І зламані крила мрій. І потерті підошви вчинків. І холодна кава бажань. І пліснява вагань. І страх. І пластикові руки. І коробочки звуків. І розлита вода. І тиша. Холод. Самота. І пісні. І рими з віршами. Вішалка без театру. Батіг без пряника. Цар без голови. Кольори пташок. Списані стрічки. Метри відзнятого матеріалу. Пластилінові фігурки оман. Шматки неба. Горнятка землі. Туга за парканом. Барвінок в снігу. Пропущені виклики. Скинуті дзвінки. Придушені повстання. І жодної революції.
Нічого собі набір. Набір нічого собі. Набір собі нічого.
