Він стоїть – високий, чорнявий, в спортивних штанях, шкіряній куртці та стоптаних черевиках. Тримає в руці кухонну сокирку – з одного боку молоток для відбівних, а з іншого, власне, сокирка. Він стоїть і роззирається навпроти базарної брами. Холодний вітер віє йому в обличчя, від чого очі трохи сльозяться.
Хвилин п’ятнадцять тому він сидів у барі за обшарпаним столом – ось кульковою ручкою вишкрябано чийсь домашній телефон; тут, скоріше всього, з розмаху встромили ножа; на тому кінці схоже штрикали заточкою між пальців розкладеної на столі долоні – популярна в певних колах гра.
Він так сидів довго. Перед ним стояла пляшка портвейну та склянка, сокирка лежала на столі по праву руку. Роздивлявся з-під лоба барну стійку, баришню на розливі, бухарів. Один – пика такого кольору, аж ясно, що в пацана вже немає печінки, а є ліверний фарш – рипнувся підсісти до нього, але вловив лютий погляд, помітив сокирку і несподівано змінив траекторію, ніби зачепився за щось невидиме. Декілька разів дзвонив мобільний, старий, затертий, кожного разу він витягав його з внутрішньої кишені куртки, дивився, хто телефонує і ховав назад. Хотілося напитися, але до портвейну так і не взявся.
Тепер він стоїть біля ринкової брами, курить. Помічає когось біля хлібзаводу і поволі йде туди. По дорозі докурює. Стискає ручку сокирки, аж біліють пальці. В ряді торговців стоїть низенький чоловік з велосипедом «Україна», до багажника джгутом прив’язаний білий ящик з дрібною рибою. Хлопець з сокиркою рішуче прямує до нього, хапається за ящик і перекидає його разом з «Україною». Риба розсипається асфальтом і мляво на ньому тріпається. Ґвалт, жіночі обурені крики. Хлопець стоїть і дивиться просто в очі чоловікові, а той, хоч трохи й розгублений – цією вихідкою та сокиркою в руках парубка – мовчки витримує його погляд. Якась дівчина підходить до них: «Ти що робиш? Що він тобі зробив?» Він стискає сокирку міцніше, обертається до неї, тоді відходить трохи вбік, кладе потенційну зброю під паркан, вертається і відповідає їй: «Ти не зрозумієш, це війна...» Ще деякий час мовчки свердлить поглядом чоловіка, потім забирає сокирку і йде геть.
Жінки й дівчата збирають назад у ящик брудну рибу і збуджено перемовляються. Чоловік дивиться йому вслід і бурмоче: «Правильно, синку... Правильно...»
