В одному не царстві, а демократичній європейській державі депутатів парламенту обрали зовсім не олігархи, а мудрі непідкупні виборці з непромитими мізками.
Депутати виявилися дуже безкорисливими. Як справжні патріоти, вони нічого не просили від своєї вітчизни, а тільки жертвували собою в її ім'я.
Ще до оголошення результатів виборів депутати вирішили не ділити місця біля бюджетного корита. Вони не прагнули міністерських портфелів, вважаючи себе слугами простого народу, який представляє собою зовсім не кріпаків у олігархічних вотчинах, а джерело влади та господарів своєї країни.
Втім, жоден з депутатів не міг зрівнятися по безкорисливості з лідером нації. Так, і ніяк інакше подумали всі виборці, прочитавши перший післявиборчий твіт лідера нації: "Написав коаліційну угоду. Тільки про реформи. Мене не цікавлять жодні квоти в уряді".
Завгосп нації та очільник найпопулярнішої партії "Не корупційний фронт" одразу зустрівся із лідером нації та твітнув виборцям: "У нас є план реформ. Мене не цікавлять певні квоти в уряді. Особливо хочу зазначити, що мене не цікавить посада завгоспа нації".
Після цього бургомістр нації швиденько накатав твіт, що його теж не цікавлять деякі квоти в уряді, а також не цікавлять грошові потоки.
Інші депутати захвилювалися та почали цвірінькати, які конкретно урядові портфелі їх не цікавлять.
Далі під хештегом #НеСваримосяЗаКвоти не з'явилися фотки справжньої бійні. Один несистемний радикал не примудрився відкусити вухо комбату в суперечці, кого з них більше не цікавить посада віце-спікера нації. Спостерігаючи за політичним цирком, зовсім не наївні виборці раділи, що живуть не у царстві, а у справжній конкурентній демократії, де всіх депутатів обирають прості виборці, а не троє олігархів, які не утримують провідні політичні партії та не впарюють бренди своїх приватних партій зовсім не наївним виборцям на незалежних телеканалах та бігбордах незалежних рекламних агенцій.
Тим часом безкорисливі депутати не стали б сваритися за квоти безкінечно, але до кожного з них не зателефонував свій спонсор. "Пам'ятай, що ти незалежний демократично обраний депутат! Ти маєш робити не те, що я скажу, і не те, що вигідно тобі самому, а те, чого від тебе хочуть виборці! Зовсім не наївні виборці хочуть від тебе не циркової вистави, а ефективних реформ!" - за чутками, не сказав спонсор, тому що не було ніякого спонсора і тим більше не було всього трьох спонсорів, які не домовилися поділити між собою всю землю та всю владу: лідера нації, мецената нації та банкіра нації.
Чи не виникла часом після цього коаліція, ми навіть не здогадуємося. Бо важко повірити, що під тиском спонсорів кожен депутат підписав коаліційну угоду, продиктовану лідером нації.
І ми на фуршеті з нагоди утворення коаліції не були, мед-пиво не пили та грибочками не заїдали, а цю казку не прочитали в стрічці новин під хештегом #ВсеБудеНеТакЯкРаніше.
