Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся Українка
(Фрагмент) Вона щоранку прокидається з першими променями сонця, всім єством усміхається небесному світилу, заряджаючись його життєдайною енергією, вітається з високим небом, вбираючи очима чисту блакить, остаточно проганяє сон холодною водою, п’є запашну каву і біжить на роботу, розминаючи кісточки в міському транспорті...
