Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2434
Творів: 43506
Рецензій: 84761

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза замальовка

Бувають дні..

© Viktoria Jichova, 26-10-2014
      Бувають дні, які так просто не придумаєш. Коли твій робочий понеділок розпочинається з того, що поспішаючи на роботу, раптом з´ясовуєш, що метро заблоковано невідомо на скільки часу з причини чийогось стрибка під потяг... І найсумніше на тім те, що ти сам не встані нічого зробити чи якось змінити щось у збігу обставин: вже сталося, i рішучих самовбивць не переконати, "театральних" самовбивць тим більше.. І шкодуєш отак за людиною, яку в житті ніколи не пізнав, та все рівно в голові цокають, наче бомба сповільненої дії, перемішані фрагменти-зблиски думок: і роздратування на те, що не встигаєш вчасно добратися на місце роботи, сум та жаль за бідолахою, що опинився під колами потягу, і подив над станом речей і явищ у світі і водночас вдячність: Боже, як добре, що це хоч не стається кожного (!) дня (це вперше прийшлося зіткнутися майже віч-на-віч з таким випадком за цілих 15 років свого життя у Празі). І як часто буває, щоб не мучили докори сумління, швидко відкидаєш похмурі думки, вибігаєш-виїжджаєш по ескалатору нагору - і бігом майже через цілий центр, по мості через Влтаву - і гайда трамвайчиком, щоб хоч він довіз туди, куди треба.. І ото біжиш-женеш по бруківці у поспіху, що ледве дихання стає, і зовсім не зауважуєш, чи зауважуєш, та не придаєш жодного значення, як у ранкових променях над Старомаком (Старомєстською площею) догоряють ліхтарі, ялинкові гірлянди, як поволі розгойдується ранкове бамкання дзвонів над Ратушею та соборами i ніби зависають у морознім повітрі голуби над куполами та вежами, встромленими у золотаве світанкове небо... як над повільною, наче загуслою до сметанної конcистенції течією, граційно і теж ніби сповільнено, якось навіть ліниво пролітає зграя білих лебедів, які уже так ніколи і не відлітають у вирій - адже в місті взимку доволі тепло, та й ріка не замерзає.. а ж були, були колись часи, коли вона зовсім застигала в нерухомості, тужавіла, вдягалася у свій крижаний панцир, і все місто під час вихідних і свят виходило ковзатися по ній, але про те вже, мабуть, пам´ятають одні лише посивілі у надранкових туманах старезні мости цього древнього міста. І люди у нім - як ті фігурки, що потихоньку снують туди-сюди, поспішають, пересуваючися зі своїх пунктів "А" до пунктів "Б" - і в кожної з тих фігурок свій цокаючий будильничок та мурашник в голові: в кожного свої потреби, свої цілі, свої невгамовні пошуки серед будення...
    
         Бувають дні, коли просто хочеться забути про поспіх, зупинитися серед розсвітленої ранковим зимовим сонцем та різдвяною ілюмінацією площі чи то посеред мостa, щоб звісивши голову, спостерігати за гойдливими блискітками хвиль, а потім підвести погляд угору: там безшумно і повільно змахуючи важкими крилами, пролітають лебеді - вони пропливають понад дротами, стовпами, арками, мостами, дахами i вежами як небесна каравела сріблястих авіалайнерів, яка нарешті пристає біля кам´янистих берегів Влтави, і, отак погойдуючися в такт із хвилями, бачити, як гойдається вся набережна, як у примарнім мерехтливім грудневім повітрі колихається ціліське чудернацьке місто з його катедрами, палацами, мостами, автомобілями на дорогах i так трохи дивакуватими людьми, заблукалими у суєті суєт кожнодення та щохвилиння... І якщо поглянути на тих людей з висоти пташиного польоту, то вони, мабуть, здаватимуться лише якимись дрібненькими коралинками колись розiрваного намиста, живими різнокольоровими камінчиками-піщинками на дні невидимого, проте все ж досі присутнього прадавнього моря-океану, i які з приливом нової хвилі то скупчуються у величезну рухливу мозаїку, то з відливом знову розтікаються, знову все вибухає урозсип.. Люди. Перли. Атоми. Все сиплеться, все тече. Пересипання -перевертання пісочного годинника. Переливання. Коливання. Флюктуація. Життя. Чи саме не отакими дивовижними перлинками нас бачать птахи зі свого блакитно-сизого попідхмар´я?
--------------

грудень, 2009

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

голуби над куполами та вежами, встромленими у золотаве світанкове небо...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло, 05-12-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анна Edelweiss, 29-10-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 29-10-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Елен Тен , 28-10-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Nina, 28-10-2014

На одному подиху,

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Володимир Ворона, 26-10-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Катерина Омельченко, 26-10-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.35448288917542 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …
Свято на вулиці книголюба: 10 найочікуваніших новинок весни
Українські видавці вже звично, і це прекрасно, не припиняють тішити книголюбів все новими й новими перекладами …
Матриця як вона є: Відгук на нон-фікшн книгу Манфреда Лютца
Скажіть чесно, хто за нинішніх обставин для країни важливіший — солдат чи митець? Певно, дехто одразу …