Вона любила вишивати. Голка з ниткою муліне так вправно бігали по тканині, кладучичи один хрестик за іншим. І на льняному полотні народжувалися силуети дівчат з дев’ятнадцятого століття. «Аби що» Діана не вишивала, як усі знайомі їй рукодільниці. Її манили ніжні, романтичні образи одиноких невимовно гарних леді у капелюшках та з квітами. Купуючи черговий набір Діана поцікавилася, чи є ще якісь «дамочки», чи тільки лишилися примітивні мініатюри та безжиттєві натюрморти. Відповіддю продавчині було скоріше запитання.
– Навіщо вам у вашому статусі, – помітивши обручку, – вишивати самотність? Візьміть щось повеселіше!
Продавчиня натякала на самотність Діани, раз вона вишиває одиноких дам . Але обручка на підмізинному пальці дала про все здогадатися. У шлюбі вона була щасливою, а вишивка - її утіха незалежно від наявності чоловіка. Вишивати щось «не душевне» просто не хотілося. Так роблять усі вишивальниці, але тільки не вона. З її вимогливим смаком і тонкою душевною організацією хотілося створити щось неземне, ніжно-ванільно-пастельне. У дівчини було інше бачення цих «дівчат». І це зовсім не самотність! А навпаки, наче ці образи розуміють її з середини, бо вона їх творить.
На жаль нічого достойного не довелося придбати, але на щастя, доброзичливий і всезнаючий Інтернет допоміг Діанці у пошуку її вишуканої леді.
Життя Діани також було схоже на вишивку, але не таке чітке і бездоганне, як на полотні. Доля нав’язувала їй свої схеми та візерунки. Вона вишивала свої силуети так, як їй того заманеться. І ті хрестики були не зовсім рівними та аккуратними. Не можна було вибрати собі вишукану леді, натомість лишався страшний сірий натюрморт. Що доля захотіла, що вигадала, те і наносить на полотно життя Діани.
Але деякі хрестики вийшли все ж таки гарними та яскравими. Одним хрестиком було кохання – взаємне, ніжно-пастельно-рожеве. Другим – весілля – білосніжне та морозяне. Третім – донечкою – рожево-рум’яненькою Дюймовочкою. Інші хрестики – то маленькі життєві дрібнички (теревені з подругою на кухні за кухликом чаю, несподівана есемеска від коханого, поцілунок і обійми власного дитинчати), які роблять її трохи щасливішою і добрішою. Тож, зі скупченням цих яскравих хрестиків на полотні Діани народилася велика трояндочка, що стала особливою у її житті…
Діана все-таки знайшла вишукану леді у бузковому капелюшку, вишила її, підібрала достойну раму і повісила на почесне місце у її кімнаті. Так само і її троянда займає почесне місце у її житті.
