Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2490
Творів: 44924
Рецензій: 87904

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Самотній

© Микита Кіляров , 02-10-2014
     Вона зайшла й вийшла. Наче через двері. Думка, яку він так нестримно очікував, зрадницьки гайнула в безодню інших. Що вона хотіла сказати? Що доносила на своїх мрійливих крилах? На жаль, ця істина втонула в глибинах його спогадів.
     А він все ще стояв у крамниці, втупившись в ту свіжу, запашну хлібину, а в кишені брязкав дріб’язок. Хлопчина всунув руку, витягнув повну жменю срібних копійчин і жалісливо почав перераховувати її на очах у продавчині. Та обурено і дратівливо видавала какофонічні звуки, гупаючи об стійку і невдоволено закочуючи очі. А за спиною вже почав вчуватися шепіт, долинаючи від черги, яка повсякчас зростала.
     Хлоп’я збилося з ліку і знову почало відраховувати срібні. Позаду роздався гнівливий вигук:
     — Забирайся геть, злидарю!
     Він щось відчував, щось схоже на сором, але боявся в цьому зізнатися. Хлопчик байдуже перевів погляд угору, додаючи чи навіть множачи, і жебонів під ніс.
     Розлючена черга знехтувала хлопчам і, відштовхнувши того у бік, кинулася до прилавку за покупками, не жаліючи ні слів, ні презирливих поглядів. А він просто стояв собі, стримуючи сльози і тримаючи в руках ті злощасні срібні монети, пробуючи зловити мінливу думку, що ніяк не сідала на гачок.
     Час швидко плинув. Крамниця спустошувалась, та хлопець не ішов додому. Можливо попросту тому, що не було куди. Мабуть, це і була та думка.. Думка, що навіювала йому родину і злагоду. Затишок і спокій. Радість і сміх. Хлопчик тримав дріб’язок, а сам бачив ту негоду, що знищила все цінне, що він мав. Забрав у буревії близьких, забрав із собою спогади.
     А на крамниці тим часом з’явився напис «зачинено», і продавчиня, вийшовши з темного приміщення, востаннє позирнула на набридливого малого і гаркнула:
     — Провалюй. Годі тинятися біля моєї крамниці!
     Її силует розчинився в світлі нічних ліхтарів.
     Вона зайшла й вийшла. Наче через двері. Думка, яку він так нестримно очікував, зрадницьки гайнула в безодню інших.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Щемливий твір

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ, 10-10-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Катерина Омельченко, 03-10-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 02-10-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0400948524475 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Чому нації занепадають». Теорія і історія світової нерівності
Є книжки, які, попри певну спрощеність чи, можливо, саме завдяки їй, здатні вплинути на світогляд широких …
«Люди чи прибуток». Відповідь однозначна
Піддатися спокусі легкого збагачення чи подумати про людей — ми опиняємося перед таким вибором чи не щодня. …
Для чого бізнесменам «Мистецтво війни»?
Може видатися дивним, що трактат, якому більше, ніж дві тисячі років, допоможе нам навчитися бізнесу. …
«Культ предків», або Повернення спадщини
Чи про всі українські звичаї знає сучасне покоління українців? Та й чи правильно дотримується тих, про …