

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза

Вона. Він. Я.

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 03-03-2007
1. Вона. Злодійка. - Привіт. Я довірлива Марійка. - Привіт. Я – злодійка. Мене звуть Марина. Я краду… чужих друзів. - Нащо тобі чужі друзі? - Колекціоную чужий непотріб. - Непотріб? - Ехо. - Ехо? - Барокова поезія. - Поезія? - Ти несправедлива. - А ти? - То ти й моїх друзів збиратимеш? - А ти дозволяєш? - А ти питаєш? - Вампіри завжди питають дозволу перед тим, як увійти до домівки. - Моя відповідь має якесь значення? - Можливо. Впусти мене до свого світу – і побачиш, яким дорогим буває слово «мій». - Заходь. - Спасибі. - Яка тобі користь? - Короста… - Прошу? - Самотність. Сам на сам. Із собою. Удвох. Наодинці. Я і я, а потім ще трішечки мене. Хочу тебе! - Бери! - Мало! - Кого тобі ще? - Твоє коло. Впусти! - Не замкнено. - Можна, я називатиму твоїх друзів «нашими»? - Можна. Я ж тебе люблю. - Можна, я називатиму наших друзів «своїми»? - Можна. Я ж тебе люблю. - Можна? - Можна. - А він? - Хто? - Андрій. - Ти ще з ним не знайома? Смішний такий. Мій друг. - Мій друг? - Твій. Адже я тебе люблю… - Андрію, пам’ятаєш Марину? - Марину? - Андрію, нащо тобі Марійка? Я краща! Ходи за мною. Будеш моїм. Другом. - Ходи. Я ж вас люблю. - Марино! - Чого тобі? - Ти забула… - Що? - Наші страждання, наші болі, наші опівнічні сльози… - Твої, Марійко, страждання, твої, Марійко, болі, твої – опівнічні сльози. Нема вже «нашого». - А він? - Мій. - А вони? - Мої. - А я? - Моя. - Як? - Я ж казала. - Злодійка… 2. Він. Андрій. Написати повідомлення. Ja by xotila, w4ob my z toboju nikoly ne buly znajomi… Відправити повідомлення. Телефонна книга. Пошук. Андрій. 8 098 542… Повідомлення відправлено. Повідомлення доставлено адресатові. Повідомлення проігнороване адресатом. Написати ще одне повідомлення. Ja by xotila ne revnuvaty tebe w4orazu, koly ba4u porjad iz neju... Відправити ще одне повідомлення. Андрій? Ok. Ти впевнена? Ok. Вхідна sms: UMC-service. Abonente! Bud laska, popovnit rakhunok Vashoji gordosti. Z povagoju, sluzhba UMC. Ja by xotila... Я би хотіла, щоби мені не було так нестерпно, огидно боляче від того, що жодному з моїх спрямованих у минуле бажань-смс не судилося здійснитися… Дівко! Будь щира хоча б сама з собою: ти втюрилася, впетралася, влюбилася (не закохалася! Бо кохання довго терпить!) по самі вуха! Та ще й у кого? Він – натуральний йолоп. Йолоп – слово нейтральне. І він – нейтральний. Ніякий. Пустий. Порожній. А земля була пуста й порожня… А він був, є, і буде порожнім… Не для тебе. Бо ти дурна. Дурна – синонім до «закохана». - Ти хто? - Я? Шизофренія. - Як у Кізі? - Я – позитивна шизофренія. А ти – дурна. - Я не дурна! Я… я… я… В мене медаль золота є! Показати? В мене стипендія підвищена! - Я ж казав… - Шизофренія жіночого роду. Ти ж казала… - Я особливий вид шизофренії. Внутрішній голос. Я чоловічого роду. Най буде так. Я дурна. Пора прийшла – я втюрилася як Тетяна пушкінська. Кохати я хотіла! Як тут можна було помилитися? Ті погляди… він від мене ні на крок не відходив, причепився мов влом до студента. Бачиш, претендую на трансформацію фразеологізмів у сучасному потоці свідомості, званому літературою! Я таки дурна. - Погляди-шмогляди… Навигадувала собі всякого! Та він, може, на всіх так дивиться!? - Я дурна, але ж не сліпа! - … і маєш дуже жваву фантазію… чи то пак, вертатимемося до свого, питомо українського – уяву. - Не смішно. - Я шизофренія без почуття гумору. - Ха-ха. Минулого не повернути, як не крути. Нас із Андрієм не повернути. Чогось згадався Іоан Величковський із його «зеґариками». Пам’ятаєш, мінєт слава, мінєт богатство, мінєт честь, мінєт… іще багато всякого, мінут служби, дружби, жарти, сміхи, утіхи, ради, зради, мінєт ненависть… Мінєт усьо, моя дорогенька! А над усе мине твоя любов. Якась ти філософська шизофренія. Знаєш, направду все мине. А Величковський – прикольний бароковий дядя. - Що ти в ньому знайшла? - В Іоані? - Та ні ж, у своєму йолопові. Він баран. Хоча й не кучерявий. Але баран. Що мене приваблювало? Гм… Все? Та ні… Він високий, чорнявий… І ззаду дуже навіть нічого хлопчина. Навіть дуже «нічого». Навіть ого-го «нічого»! А ходить як мішка косолапий… - Могла б і перекласти, як сумлінний філолог… Як там? Клишоногий, так? Ведмідь. Той, що відає, де мед… Та не знає він, що то є солодке. Від того, мабуть, вродився таким гіркусом, таким гірким-прегірким. До речі, а може слово «гіркус» бути калькою з англійської мови? Якщо взяти слово bitter, перекласти, додати латинський суфікс –ус… Longman стверджує, що bitter – adj. [only before noun] making you feel very unhappy and upset… - Ти завчилася. - Він теж так казав. Колись. The bittersweet… гірко-солодкий, і гіркий, і солодкий… через дефіс… - В тебе температура. - 36 і 6. За Цельсієм чи по Цельсію? - Може, хочеш чаю? Відчаю… Він ніколи не вітається. І не прощається. Доброго ранку, привіт, салям, геллоу, хай… Я раніше читала це «хай» як «хі», інколи – як «ні». Виходило хронічне заперечення, неприйняття цього світу. Хай, світе! Ні, світе! Ні, піпл! Доброго здоров’я… Мені дуже кортить послати всіх вас. Недалечко, але так солодко-солодко, так bittersweet… Щоб йому було bitter, а мені – sweet… Файне слівце, скажи? Гей ти, ти – гей! Але я не маю права тебе обзивати. Впевнена: ти – не голубий. Ти – баран. А краще бути голубим. - Слухай, мені набридли твої скиглення! - Твої? - Мої? Твої! - Мої… Наші. 3. Я. Людина без паспорта. Я би назвала свою доньку Квітославою… Квітуня! Чи може, Дзвениславою… Дзвінка! А як вам Ярина? Яринка! Над пацанами я ще подумаю. Щоб гарно було. І по-українськи. Більше не думатиму… Про нього. Якби я закохала його в себе, то була би крадіжка. А крадіжка карається законом. Коли ти закохуєшся – це злочин. Ти ніхто, коли тебе Ніхто не любить. І скільки років відбувати покарання? Зважаючи на те, що ти дуже молода і злочин скоєно вперше… А ще є пом’якшувальні обставини. Його погляди. Термін покарання залежить від незалежних від тебе факторів… Кволе речення… …ти забудеш Нікого, коли зустрінеш іншого Його. Вже забула. Правда? Ні. Я так і знала. Ні, піпл, так не годиться. Здоровенькі були! Я – не ніхто, навіть коли Ніхто мене не любить. Я – це Я. Між іншим, в англійській мові займенник «я» пишеться з великої літери. А «Я» - це вже щось! 3 березня 2007 року
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.110144853592 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Вона. Він. Я.

Це твір про мінєт?