Ми – істоти парадоксів, проте остерігаємось цього слова. Воно просто незручне. Ми бачимо світ чорно-білим, але переконуємо, буцімто він кольоровий.
Ненавидимо й кохаємо. Інколи одночасно. Відкриваємо душу не тим, і не довіряємо найнадійнішим.
Запеклі оптимісти і палкі циніки.
Легко позбуваємось друзів і до скону триматимемось за шкідливі звички.
Краще й далі пливтимемо за течією, але нізащо не зізнаємось, що помилилися.
Помічаємо в інших те, чого ніколи не визнаємо в собі.
Образивши, не попросимо пробачення. Принаймні, першими. «Вибач. Я був не правий» - ще один набір незручних слів.
Вміло граємо в жертву чи ката. Залежно від обставин.
Ми просто люди…
