Кілька днів тому їздив на Полісся. Гриби там і всяке таке. Розговорився із однією досить привабливою жінкою. Ростуть на Поліссі не тільки гриби, опеньки, ягоди, а й чарівні жінки.
-…ну всьо, йду каліти! – врешті обірвала вона мої невдалі спроби залицяння. Я здивовано розширив очі. Із мого скудненького знання по сопромату, калити -гартувати – це ж щось пов’язане із металом. В уяві, людина яка вправляється із металом – коваль. А який же коваль із цієї тендітної жінки?
- Як то? – кидаю навздогін.
- Хату каліть, - обертається сміючись.
Роблю ще дурніше обличчя.
- Вапном, хату калить.
-А!– до мене нарешті дійшло. Діалекти.
