Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 39166, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.205.67.119')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

День зачаття (уривок перекладу Кормака Маккарті).

© Варко Мовчок, 11-08-2014
Із запаленою керосеновою лямпадою вона вийшла із полотенцем на ґанок, через глупу вогку темряву пізнього літа дійшла до криниці. Набрала крижаної води, намилила руки, помила обличчя, щурячись від пекучої піни. Сплеснула водою, витерлася і покрокувала назад до ґанку. Вже підіймаючись риплячими сходами, вона почула його голос.
– Агов.
В темряві не було видно, і світло лямпади не досягало туди, де чувся голос. Але він підійшов ближче. Повстяні мешти, широкий спинджак, шкіряний капелюх.
– Агов. – відповіла вона.
– Хороший вечір.
– То вже ніч.
В одній руці він тримав батіг, згорнутий у кільце.
Вона повернулася вже до дверей.
– А може, постій трохи? – він засунув руки до кишень. – Погутаримо.
– Вже спати пора.
– Боїшся?
– Нічого мені тебе боятися.
– Боїшся. – він ледь помітно всміхнувся. – Без лямпади вже не тут була б.
– Нічого мені боятися. – повторила вона.
– А як не боїси, то загаси лямпаду. – він стояв плотно.
– Нащо це мені.
Він мовчав.
Вона повернулася, прочинила двері, та зайшла всередину.

Опинившись в кімнаті, вона зняла із себе плаття, повішала його на шафу. Потім лягла на ліжко, накрилася тонким рядном, і, поклавши руки на живіт, стала лежати і дослухатись. Із сусідньої кімнати долинали голоси, які співочо та марудно промовляли канти. Вона знов підвелась, загасила лямпаду, знов лягла.
Через кілька хвилин двері майже беззвучно прочинилися, і чоловіки стали заходити. Вони крокували тихо, а коли зайшли усі, то зачинили двері. В темряві було чутно їхнє стишле дихання, запах вітру та поту. Вони стали роздягаться, і вже коли опинилися в спідньому, то по одному лягали на ліжко, під тонке рядно.

Вони заходили по черзі, всі решта лежали сумирно на спинах, поки один грав її. Він був широкий, тож їй майже зіплюснуло ноги навсибіч під його вагою. Другий був швидше, та дійшов найбистріше. На третьому вона відчула дивне піднесення, наче засвітилася нічна темрява, а ще співали канти за стіною, і коли він рвучко гупнувся на неї кілька разів, полегшуючись, вона тілом зчула туге та гаряче сонце, що налилося в лоні.

Зрештою всі позасинали.

Наранок вони поїхали возом до міста на ярмарок.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.75276303291321 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …