Доторкнись до зоряного світла, до вітру і шелесту листя - пальцями, шкірою, волоссям, душею. Відчуй як темна глибина неба і темно-зелена - лісу, говорять з тобою; в них ніколи не було бруду, вони чисті й первозданні, як і твоя душа, що була народжена сильною, чистою, вільною, а нашарування пилу на ній - сліди життя, але вони злітають під подувом нічного вітру і тануть під світлом зірок.
Доторкнись пальцями до часу, дозволь моменту пройти крізь тебе, так ніби ти і все, що навколо - єдині. Згадай усе, що має значення, усе, що зробило тебе тим, ким ти є, не змінило тебе, а допомогло почути ту первозданну музику душі, допомогло не загубити її на всіх дорогах. Згадай очі рідних людей, згадай все, що є для тебе дорогим і цінним, і ти зрозумієш, що в житті немає чого боятися, і навіть смерті немає, бо ми стаємо сонячним світлом, зоряним пилом і зеленню листя, і забуття немає, якщо ти жив. А життя просте і складне водночас. Все, що треба - не згубити себе, захистити тих, кого любиш, робити те, що бажає твоя душа, і в цьому знаходити щастя. Триматися своєї дороги і своїх переконань.
Вплети пальці в зоряне сяйво і вітер, нехай вони вплетуться в твоє волосся. Не чекай цього моменту, а знайди його сам, відчуй, вслухайся, адже він не прийде до тебе, поки не відкриєш душу і не зрозумієш, що гармонія завжди поруч, десь за тими стінами, які ми будуємо самі собі. Але зруйнувати їх дуже просто. Просто вслухайся.
