Зараз це вже історія, але коли я вперше під’їжджав до цього загадкового, майже містичного міста, Жовті Води, то здивовано помітив, що воно не мало свого основного символу, який би робив його справжнім сучасним містом – ніде не виднілося заводської труби, цього велетенського вказівного пальця міської громади, котрий, немов погрожуючи всевишнім силам, одвічно шкрябав небо, ще й курів, забруднюючи довкілля. Ось на Криворіжжя було любо глянути, оце місто так місто, куди не зглянься - всюди одні символи: височенні, курні – справжній індустріально-технічний пейзаж, прямо душа радіє. І в мене від серця відлягло, коли я нарешті зрозумів, що це мені, простому інженеру, доручили саме тут, в Жовтих Водах, збудувати на радість громади, саме цей символ – височенну трубу з нержавіючої сталі сірчанокислотного заводу, щоб переплюнути всі труби навколишніх міст – хай знають наших. Коли мене запитували: «Чому саме з нержавійки?» я, без тіні смутку, правдиво відповідав: «Що би іржа не з точила».
Справи йшли за планом. Монтажники майстерно згвинчували до купи блоки споруди, а потім системою механізмів (не будемо забивати голову яких) трубу нарешті підняли у вертикальне положення під гучні руко плескання персоналу і звичайних зівак. Місто ожило, воно нарешті отримало свій символ, який бачили всі, ледь виїхавши з П’ятихаток, чи з Петрово, чи Кривого Рогу. Тепер громаді було чим пишатися, а що з того ГМЗ*, навіть якщо його другорядні продукти переробки і забруднюють навколишнє середовище - їх не видно, зовсім непримітний заводик. Чим тут можна похвалитися перед заїжджим людом? Правда, казали, коли інвестори з країни Сходячого Сонця під’їжджали до міста, то їх лічильники Гейгера аж заверещали, зарадивши їм від воріт поворот, але цього оком не побачиш, а труба - це сила.
Нарешті завод запустили. Люди, витріщивши очі, дивилися на головешку труби з якої «вовчим хвостом» валив дим – сірнистий ангідрид. Коли хвіст повертався на місто – було не перелюбки. Якщо виставити на балконі посудину з водою, то за ніч отримаєш слабку сірнисту кислоту. Ну то й що, живуть же люди, зате є свій символ міста – труба.
