Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2640
Творів: 48579
Рецензій: 93331

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза нарис

ТРУБА

© Анатолій Азін , 06-08-2014
   Зараз це вже історія, але коли я вперше під’їжджав до цього загадкового, майже містичного міста, Жовті Води, то здивовано помітив, що воно не мало свого основного символу, який би робив його справжнім сучасним містом – ніде не виднілося заводської труби, цього велетенського вказівного пальця міської громади, котрий, немов погрожуючи всевишнім силам, одвічно шкрябав небо, ще й курів, забруднюючи довкілля. Ось на Криворіжжя було любо глянути, оце місто так місто, куди не зглянься - всюди одні символи: височенні, курні – справжній індустріально-технічний пейзаж, прямо душа радіє. І в мене від серця відлягло, коли я нарешті зрозумів, що це мені, простому інженеру, доручили саме тут, в Жовтих Водах, збудувати на радість громади, саме цей символ – височенну трубу з нержавіючої сталі сірчанокислотного заводу, щоб переплюнути всі труби навколишніх міст – хай знають наших. Коли мене запитували: «Чому саме з нержавійки?» я, без тіні смутку, правдиво відповідав: «Що би іржа не з точила».
   Справи йшли за планом. Монтажники майстерно згвинчували до купи блоки споруди, а потім системою механізмів (не будемо забивати голову яких) трубу нарешті підняли у вертикальне положення під гучні руко плескання персоналу і звичайних зівак. Місто ожило, воно нарешті отримало свій символ, який бачили всі, ледь виїхавши з П’ятихаток, чи з Петрово, чи Кривого Рогу. Тепер громаді було чим пишатися, а що з того ГМЗ*, навіть якщо його другорядні продукти переробки і забруднюють навколишнє середовище - їх не видно, зовсім непримітний заводик. Чим тут можна похвалитися перед заїжджим людом? Правда, казали, коли інвестори з країни Сходячого Сонця під’їжджали до міста, то їх лічильники Гейгера аж заверещали, зарадивши їм від воріт поворот, але цього оком не побачиш, а труба - це сила.
   Нарешті завод запустили. Люди, витріщивши очі, дивилися на головешку труби з якої «вовчим хвостом» валив дим – сірнистий ангідрид. Коли хвіст повертався на місто – було не перелюбки. Якщо виставити на балконі посудину з водою, то за ніч отримаєш слабку сірнисту кислоту. Ну то й що, живуть же люди, зате є свій символ міста – труба.

*Гідрометалургійний завод.                      

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 06-08-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.74440813064575 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …