Академія.
Засіб поширення брехні, що зв’язує докупи суспільство дроу; справжній розплідник помилкових істин, повторених стільки разів, що навіть очевидні докази не можуть переконати в протилежному. Уроки чесності та справедливості, яким навчають молодих дроу, в повсякденному житті Мензоберранзану так грубо спростовуються на кожному кроці, що важко уявити собі, як може хтось в них вірити. Але вони вірять.
Навіть зараз думка про це місце лякає мене, хоч з того часу минули вже десятиліття, але лякають мене не згадки про фізичний біль, не постійне відчуття можливої близької смерті – з того часу я пройшов багато доріг, не менш небезпечних. Академія Мензоберранзану лякає мене думкою про тих, хто вижив і вийшов з неї, тих, хто існує, просякнутий наскрізь злом і брехнею, що складають їх світ.
Вони йдуть по життю з вірою, що все дозволено, якщо ти зможеш з цього викрутитись, що піднесення таким шляхом – найважливіше, що є в їхньому існуванні, і що сила дістається тій або тому, хто достатньо сильний і хитрий, аби вирвати її зі ослаблених рук того, хто більше на неї не заслуговує. Співчуттю немає місця в Мензоберранзані, але сáме співчуття, а не страх, несе гармонію в життя більшості рас. Ця гармонія, вміння разом працювати заради спільного блага, і веде до справжньої величі.
Брехня панує над дроу, страх і недовіра; дружба неможлива на вістрі кинджалу, благословенного Ллос. Ненависть і амбіції, вирощені на ґрунті аморальності, прирекли мій народ на слабкість, яку вони помилково вважають за силу. Результат – паралізоване, параноїдальне існування, що його дроу називають «стан крайньої готовності».
Я не знаю, як я вижив в Академії, як я зміг розрізнити брехню достатньо рано, щоб не підкоритись їй, але відтоді мої власні ідеали, що я плекав їх так старанно, стали тільки сильніші.
Я вірю, що це все завдяки Закнафейну, моєму вчителю. Завдяки багаторічному досвіду Закнафейна, що озлобив його і коштував йому так дорого, я теж почав чути крики – крики протесту проти зради і вбивства, крики гніву володарок світу дроу – верховних жриць Павучої Королеви, вони завжди лунали в моїй голові, вони закарбувались в моїх думках і супроводжували мене всюди. Крики помираючих дітей.
Дзирт До`Урден.
