Мовчун спускається сходами. Несе тацю зі сніданком. Велика чашка чаю, блюдце з маслом, ковбаса, порізана акуратними скибочками, два варених яйця і шматок багета. Відкриває двері, вмикає світло, заходить у кімнату. Там сидить на ліжку гарна жінка східної зовнішності, закривається ковдрою. Мовчун їй посміхається і ставить підніс на стіл, показує рукою, запрошуючи снідати. Жінка щось говорить на своїй мові, Мовчун киває головою, жінка говорить усе швидше, Мовчун киває головою, нарешті, вона починає плакати, кидається на нього і б'є кулаками у груди. Він посміхається і садить її за стіл. Вона плаче, щось говорить, Мовчун киває головою. Вона падає перед ним на коліна, цілує ноги, Мовчун піднімає її і знову садить за стіл. Жінка перестає говорити, просто сидить і плаче. Мовчун гладить її по голові і іде, залишивши світло. Жінка дивиться йому вслід.
Мовчун закриває двері в кімнату, піднімається нагору сходами, заходе у свій будинок. Виходить у двір, дивиться на годинники, потім на машину - велика вантажівка з величезними колесами. Залазить у кабіну, лягає на сидіння і закриває очі. Чомусь посміхається.
ІНТ. РОЗМОВА ОКСАНИ І КАРЛИКА
Карлик їде по трасі в своїй машині з ручним керуванням. Мчить на максимальній швидкості. Дзеленчить його телефон.
ОКСАНА
Алло, Костю, ти де?
КАРЛИК
Та по справах їжджу.
ОКСАНА
Я тобі телефонувала, а ти був поза зоною доступу. Ти не в місті!
КАРЛИК
Оксанко, я в місті, то помилка якась, збій.
ОКСАНА
Куди ти їдеш? Костю, скажи мені!
КАРЛИК
Та я ж кажу - по справах.
ОКСАНА
Ти їдеш за ним? Не треба!
КАРЛИК
Ну що ти таке кажеш!
ОКСАНА (в істериці)
Він уб'є тебе, Костю, уб'є! Повертайся!
КАРЛИК
Оксанку, я...
ОКСАНА
Ти не вмієш брехати! Ти їдеш за ним! Не потрібно, Костя, не потрібно!
КАРЛИК (кричить)
Я вб'ю його!
ОКСАНА
Ти ж сказав, що найняв когось?
КАРЛИК
Мене обдурили, але я все одно вб'ю його!
ОКСАНА
Він хитрий! І цифри йому все розповідають!
КАРЛИК
Цифри нічого не розповідають йому, тому що він нікчема!
ОКСАНА
Костику, краще повернися, ми втечемо від нього!
КАРЛИК
Його неможна залишати, він звір! Він хворий на голову!
ОКСАНА
Він уб’є тебе!
КАРЛИК
Більше не телефонуй мені, увечері я приїду до тебе.
Він вимикає телефон. Оксана вся в сльозах. Стоїть над телефоном. Потім зненацька зривається бігти.
ІНТ. КАБІНЕТ БУХГАЛТЕРА. ДЕНЬ
Бухгалтер сидить за ноутбуком і дивиться відео. На ньому Оксана в спортивній формі грає у баскетбол. Дуже непогано грає. Він крутить головою і плямкає губами від задоволення. У двері стукають. Бухгалтер похапцем закриває відео.
БУХГАЛТЕР
Так.
До кабінету заглядає літній чоловік в камуфляжі, місцевий мухобой.
МУХОБОЙ
Іване Олексійовичу, тут той, така справа, приїжджала дружина Шефа.
БУХГАЛТЕР (дивується)
Оксана? Навіщо?
МУХОБОЙ
Запитувала, куди він поїхав. Сказала, що їй потрібно терміново побачити його.
БУХГАЛТЕР
І що?
МУХОБОЙ
Я сказав, що Шеф поїхав до Середино-Буди.
БУХГАЛТЕР
Ідіоте! Хто тебе за язик тягнув!
МУХОБОЙ (перелякано)
Вона ж дружина Шефа!
БУХГАЛТЕР
Пішов звідси!
Мухобой зникає за дверима, Бухгалтер набирає номер на телефоні.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, що ти затіяла? Чому не послухалася мене?
У телефоні голос говорить, що абонент поза зоною досяжності.
БУХГАЛТЕР
Чорт забирай!
Бухгалтер дістає зі столу пістолет, ховає у внутрішню кишеню піджака і вибігає з кабінету. На вході до офісу зупиняється після Мухобоя.
БУХГАЛТЕР
На чому приїздила дружина Шефа?
МУХОБОЙ
На його "Мерсі".
Бухгалтер встрибує у свою машину і газує.
БУХГАЛТЕР
Навіщо ти поїхала туди? Бобіку! Навіщо?
Тисне на педаль газу, мотор реве. На виїзді з міста стоїть пост ДАІ, але Бухгалтера не зупиняють, у нього блатні номери. І дорозі пан Аль-Тамри, працівники ФСБ, Бугай, Карлик, Лань з Пророком і Бухгалтер.
НАТ. ДВІР МОВЧУНА. ДЕНЬ
До двору заходить Охоронець з наплічником за спиною та вудочками у руці. Оглядається. Бачить ноги Мовчуна, що висять з кабіни «Уралу». Обережно стукає. Мовчун виглядає.
ОХОРОНЕЦЬ
Володя, привіт. Ти що спав?
Мовчун киває.
ОХОРОНЕЦЬ
Я приїхав. Пам'ятаєш, ти обіцяв оселити мене на кинутій сторожці в лісі. Оце вирішив відпочити на природі. Ось гроші. Дві тисячі, як і домовлялися. Все добре?
Мовчун киває головою. Потім запрошує іти за собою. Виходять у ліс, ідуть ледь помітною стежинкою.
ОХОРОНЕЦЬ
Я і вудки з собою взяв, рибу половити. Ти говорив, що тут озерце є. Давно вже риби не ловив. А ще хочу помалювати. Фарби взяв, папір. Я ж у школі добре малював, пам'ятаєш?
Мовчун киває головою. Ідуть, за ними спостерігає Дільничний, що зачаївся у кущах.
ОХОРОНЕЦЬ
Так місто набридло, що хочеться усамітнитися на парі тижнів, щоб тільки й шуму навколо, що пташки співають. Тебе я турбувати не буду, хіба що за хлібом через тиждень зайду, а інше все в мене є. А ти нікому не кажи, що я тут. Раптом, дружина подзвонить, так мене не видавай. А то примчить відразу, стерво таке. Хочу відпочити від усіх.
Мовчун киває головою, далі йдуть мовчки. Потім виходять на маленьку галявинку, у глибині якої стоїть хатинка, скоріше сарай.
ОХОРОНЕЦЬ
Диви яка затишна місцинка! А де ти говорив тут джерело?
Мовчун показує рукою й розвертається.
ОХОРОНЕЦЬ
Ти, я бачу, поспішаєш? Добре, спасибі за все, буду тут жити. Приходь на чай. У мене й до чаю є.
Охоронець підморгує Мовчунові й сміється. Мовчун киває і йде. Охоронець обережно відчиняє двері в хатинку, заходить усередину. Вдихає повітря, кривиться, а потім посміхається.
ОХОРОНЕЦЬ
А нехай знайдуть мене тут! У болотах! Хрін їм, а не Юра Ситник!
Вивантажує рюкзак, дістає речі, розкладає їх, пістолет суне за пояс. Виходить на поріг і закурює. Сміється. Вертається в хатинку. Двері на засув, дістає із наплічника пачки купюр, рахує. Кожну пачку бере ніжно й відповідально, наче немовля. Записує у блокнот результати і аж мурчить від задоволення. Потім складає гроші назад у наплічник і лізе на горище. Зачіпає тім'ячком стелю. Матюкається від болю, але лізе далі. На горищі ховає сумку, а поруч ставить кілька консервних банок, насипає в них отруєне зерно.
ОХОРОНЕЦЬ
Їжте мишки, не мої грошики, а отруту!
НАТ. СОСНОВИЙ ЛІС. ДЕНЬ
У кущах сидять Ден та Ед, дивляться, як на галявину виїхав чорний «мерседес» пана Аль-Тамрі. Ось і він сам. З ним Лола. Аль-Тамрі ставить її на коліна біля машини, опирається на дах, дівчина робить йому мінет.
ЕД
Треба валити!
ДЕН
Лола не подала знак!
ЕД
Ну сиди і дивися на це!
Ед сіпається, щоб бігти до «мерса», але Ден лупить товариша по голові. Той падає на землю непритомний. Пан Аль-Тамрі уважно оглядається,бо почув підозрілий шум. Лола зупиняється, але він наказує їй продовжувати. Потім залишає гроші і її, їде геть. Ед приходить до тями.
ЕД
Ідіоте, навіщо ти мене вдарив!
ДЕН
Сам ідіот!
ЕД
Сволото, я тебе замочу!
ДЕН
Піською не виріс!
ЕД
Падло!
Кидається на товариша. До них підходить роздратована Лола.
ЛОЛА
Еде, припини!
ЕД
Він мене вдарив!
ДЕН
Ти поліз без наказу!
ЕД
А що мені було чекати, поки той чурка скінчить!
ЛОЛА
Еде, у машині сиділо ще четверо, зі зброєю!
ЕД (здивовано)
Звідки в них зброя?
ЛОЛА
Звідки я знаю? Я випадково побачила. Тому й сигналу не дала. Якби ти вискочив з кущів, вони б тебе пристрелили!
ДЕН
І правильно б зробили!
ЕД
Замовкни, виродку!
ЛОЛА
Хлопці! Як мені з вами важко!
Лола зітхає, хлопці припиняють гризтися.
ЛОЛА
Спробуємо ще. Нам мусить пощастити!
НАТ. ДОРОГА БІЛЯ ЛІСУ. ДЕНЬ
Лола стоїть на узбіччі, бачить, як їде великий чорний джип. Коли він наближається, то видно номер "Башта". Лола піднімає руку. Виск гальм, джип зупиняється. Лола сідає, їдуть. Джип повертає у ліс.
НАТ. ЛІСНА ГАЛЯВИНА. ДЕНЬ
Приїздить джип Бугая, ось і він сам вилазить. Лола трохи перелякана його розмірами, але намагається триматися.
БУГАЙ
Ну давай, працюй!
Примушує стати її на коліна. Лола розстьобує йому штани. За всім цим спостерігають з кущів Ден та Ед. Несподівано Ед гилить товариша по голові, Ден падає непритомний. Ед б’є його ногою і бере у товариша обріз.
ЕД
Виродку, щоб знав, як мене бити.
Дивиться за Лолою і Бугаєм, нервує.
ЕД
Ну чого вона чекає!
От наче Лола махнула правою рукою. Ед непомітно крадеться кущами, а потім вистрибує з обрізом біля Бугая.
ЕД
Руки догори! Руки догори, швидко або я тобі голову прострелю!
БУГАЙ (здивовано)
Ти звідки узявся, засранець?
ЕД
Я сказав, руки вгору!
БУГАЙ
Та пішов ти!
ЕД (трохи перелякано)
Я тебе пристрілю!
БУГАЙ
А я тебе візьму за ноги і навпіл роздеру, як жабу!
Бугай відштовхує Лолу і крокує до Еда. Той злякався й відступає.
ЕД (верещить)
Пристрелю!
БУГАЙ
Пішов на хуй!
Ед натискає на курок, постріл, Бугай хапається за живіт, нахиляється. Ед підбігає до нього.
ЕД
Я тебе попереджав, щоб не жартував із мною!
Бугай раптом хапає Еда за руку, випрямляється б'є об своє коліно. Хрускіт і лемент Еда. Він верещить і падає на пісок. Бугай посміхається.
БУГАЙ
Що, недоумку, боляче тобі? Це тільки початок. Я зараз тебе буду по пальчику ламати!
ЛОЛА
Не займай його!
Лола кидається на Бугая, заплигує йому на шию й кусає за вухо. Бугай кричить, б'є її по голові і скидає на пісок. Прикладає руку до вуха, що кровоточить.
БУГАЙ
А ти, виходить, сучка, не тільки смоктати, але й кусатися вмієш! То удвох вас калічити буду!
Височіє над ними і посміхається. Ед корчиться на піску і стогне, Лола лежить непритомна. Бугай регоче, наче не йому засадили в живіт кулю.
БУГАЙ
То ви пограбувати мене хотіли! Так? Солодка, блять, парочка. Тільки не на того напали! А я то думаю, що мені цифри херню всяку показують! Неприємності і неприємності, а воно от значить що! Малолітні грабіжники. О, та ручки у вас поколоті, значить - наріки. Тоді я вас убивати не буду, поки що. Я вас у підвалі замкну, нехай вас трохи покрутить без дози. А потім я вас крокодилові згодую! У мене крокодил вдома живе! Великий такий і зручний. Кидаєш йому тіло, за годину зжере, тільки кісток трохи залишаться. Ну, а кістки я спалюю. От так і виходить, що була людина, а потім тільки вугіллячка трошки, так гівно крокодиляче. Так що вляпалися ви, дурники, ой як вляпалися!
Бугай посміхається, розстібає піджак. Під ним виявляється бронежилет. Бугай задоволено чеше його і сміється. Потім витирає кров з шию, торкається вкушеного вуха і похмурніє. Зло дивиться на Лолу.
БУГАЙ
Я тобі всі зуби виб'ю, зрозуміла, стерво!
Ден, який тихенько вийшов з кущів, з розмаху б'є Бугая кийком по голові. Бугай падає. Ден кидається до Лоли. Трусить її.
ДЕН
Що з тобою?
БУГАЙ
А ти звідки узявся, недоумок?
Бугай лежить на піску й тримається за голову. Ден кидається до кийка, але Бугай уже дістав пістолет, який дістав із внутрішньої кишені.
БУГАЙ
Стояти, недоумку. Ти хто такий? У вас що тут, кохання утрьох? Ах ви збоченці задрипані! Мабуть і в дупу один одного, хлопчики, пхаєте! Ну, я вас провчу!
Бугай підводиться з землі. Ден кидається на нього. Бугай легко його відкидає, потім б'є по голові. Додає і Еду. Тягне три непритомних тіла, схопивши їх за ноги. Вантажить у багажник.
БУГАЙ
Давно мій крокодил свіжини не їв, нехай нажреться збоченцями!
Різко зривається з місця, залишивши за собою хмарку пилюки.
ІНТ. МАШИНА БУХГАТЕРА. ДЕНЬ
Бухгалтер мчить на північ. У машині ледь чутно працює радіо. Бухгалтер тримає телефон у руці.
БУХГАЛТЕР
Бобичеку, ну візьми трубку, візьми! Будь ласка, моя королево, відгукнися! Ну куди ж ти їдеш? Ти ж дитинка, ти ж нічого не розумієш у цих дорослих іграх! Ти ж хвора, в тебе рак! Навіщо це, Бобіку, навіщо? Господи, Бугай же вб'є тебе, якщо побачить! Точно вб'є! Мою маленьку дівчинку, таку тендітну, таку беззахисну, таку довірливу! Бобіку, візьми слухавку!
Бухглатер нервує, а потім прислухається до радіо, додає гучності.
ДИКТОРКА НОВИН
Як ми вже повідомляли, сьогодні у Сумах відбулося зухвале пограбування банку! Злочинець, один зі співробітників служби охорони, жорстоко побив і зв'язав напарника, після чого проломив стіну сховища і викрав велику суму грошей. За попередніми даними, більше двох мільйонів гривень. У скоєнні злочину підозрюється старший сержант Юрій Ситник, що оголошений у розшук. Керівництво банку оголосило винагороду за інформацію про місцезнаходження зловмисника в розмірі ста тисяч гривень. Зараз по всій області проводяться оперативно-слідчі заходи. Сьогоднішнє пограбування є рекордним для Сум і одним із найбільших в Україні!
Бухгалтер б'є руками по керму.
БУХГАЛТЕР
Ситник! Юра Ситник! Ну дає! Більше двох мільйонів! Ну красавчик! Я ж його недавно бачив! Сидить такий, тихий та скромний у своєму банку! І пограбував! Ну, архаровець! Ніколи б на нього не подумав! Якщо не піймають, то значить добре підготувався! Два мільйони гривень це десь чверть лімона баксів! У якійсь банановій республіці можна до кінця життя коньячок пити та дівок трахати! Молодчику!
Бухгалтер хапає телефон і тисне на кнопку виклику.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, ну візьми трубку, візьми! Бобіку, ну будь ласка! Ну не їдь туди, не їдь! Що ти там забула? Там Бугай, він же вб'є тебе!
ІНТ. ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА СЛІДЧОГО ТА ДІЛЬНИЧНОГО
Слідчий їде на машині по місту, Дільничний ховається у кущах неподалік будинку Мовчуна.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Тут свистопляска якась починається.
СЛІДЧИЙ
Що таке?
ДІЛЬНИЧНИЙ
До Мовчуна спочатку мужик якийсь приїхав.
СЛІДЧИЙ
Що за мужик?
ДІЛЬНИЧНИЙ
З бородою, казав, що картини хоче малювати і від дружини ховається.
СЛІДЧИЙ
Хер з ним, з підкаблучником, що ще?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Бугай приїхав.
СЛІДЧИЙ
Приїхав!
ДІЛЬНИЧНИЙ
Так, вивантажив якихось людей.
СЛІДЧИЙ (здивовано)
Яких людей?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Зв'язаних. Здається, двох пацанів і дівку. Затаскав їх до Мовчуна у будинок і поїхали.
СЛІДЧИЙ
Куди?
ДІЛЬНИЧНИЙ
До кордону.
СЛІДЧИЙ
Ти за ними?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Куди мені. У Мовчуна "Урал" повноприводний з форсованим движком! Він по таких болтах їздить, що я на своєму "уазику" утоплюся там сто разів!
СЛІДЧИЙ
Так втечуть же!
ДІЛЬНИЧНИЙ
Куди там втечуть? Вони порожні поїхали, виходить, вантаж у Росії, звідти везти будуть.
СЛІДЧИЙ
Думаєш, повернуться?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Повернуться. Тим більше тут ще араби приїхали.
СЛІДЧИЙ (знову здивовано)
Хто?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Араби, чи що. Ну, у рушниках на головах такі, зі зброєю.
СЛІДЧИЙ
Скільки їх?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Головний їх, троє охоронців і перекладач із ними, наш. Чекають недалеко від будинку Мовчуна. А тепер от до них вантажний мікроавтобус під'їхав.
СЛІДЧИЙ
Перевантажувати щось будуть!
ДІЛЬНИЧНИЙ
І я про що. То приїдуть назад.
Слідчий б'є по гальмам і різко розвертає машину, ледь не спричинивши аварію.
СЛІДЧИЙ
Значить так, Петровичу, я до тебе вже лечу, а ти дзвони якщо ще щось. Сам не лізь, хіба що дуже треба.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Добре. Якщо візьмемо їх, вирішиться моє питання?
СЛІДЧИЙ
Ще й як! Тобі нагороду дадуть! Щось мені підказує, що велика справа тут заварюється!
ДІЛЬНИЧНИЙ
Так, справа непроста.
СЛІДЧИЙ
Все, їду, дзвони!
НАТ. ЛІСОВА ГАЛЯВИНА. ДЕНЬ
Два співробітники ФСБ №1 и №2 розмовляють із Бугаєм. Мовчун сидить у кабіні "Уралу". За співробітниками стоїть старий "ЗіЛ". Біля нього довгі дерев’яні ящики.
БУГАЙ
Товар привезли?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
А як же! Гроші при тобі?
БУГАЙ
При мені. Але спершу товар перевірю.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Товар у кузові, а гроші де?
БУГАЙ
Гроші от.
Бугай показує сумку, ту саму, яку Бухгалтер забирав з банку.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Щось замало.
БУГАЙ
Я ж вам не купюрами по долару привіз.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
А що у тебе з головою? Кров тече. І вухо.
БУГАЙ
Невдало поголився. Показуйте товар.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Та он він - дивися.
Один із співробітників ФСБ показує на ящики й чеше голову, дає сигнал товаришам на бойових позиціях. За чотири секунди обидва Співробітники ФСБ падають, починається стрілянина. Бугай валитися на землю, Мовчун випадає з кабіни "Уралу" разом з друзками лобового скла. Кілька секунд тиші. Потім Співробітники ФСБ вискакують з позицій, біжать на галявину.
СПІВРОБІТНИК ФСБ №3
Постріляли, як зайців!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №4
Що там?
СПІВРОБІТНИК ФСБ №2
Бакси! Двісті тисяч!
СПІВРОБІТНИК ФСБ №1
Давай цих гавриків в "Урал", топимо і тікаємо.
Лунають постріли, двоє співробітників ФСБ падають, двоє намагаються тікати, Бугай стріляє по них лежачи, але не влучає. Потім ще постріли. Це Мовчун стріляє із-за кабіни. Він поранений, але посилає кулі влучно. Ось вже всі співробітники ФСБ лежать. Тиша. Бугай підводиться, геть злий.
БУГАЙ
Виродки, дебіли, кинути мене хотіли! Говнодави! Підораси йобані!
Дивиться на дірку в бронежилеті і струмочок крові.
БУГАЙ
Суки, ще й підстрелили!
Підходить до ящиків, намагається їх відкрити. Потім стріляє, збиває кулями петлі, відриває кришку. Лізе руками у тирсу. Дістає цеглу. Ричить.
БУГАЙ
Суки! Так у них і товару немає! Виродки, блять! Обдурити Башту хотіли! Твар-р-р-рі!
Ще для чогось ламає наступний ящик, наче сподівається, що там вже ракети будуть. Мовчун тим часом стягує трупи Співробітників ФСБ у кузов "Уралу". Він поранений, але не дуже. Потім сигналить. Бугай розтрощив уже всі ящики.
БУГАЙ
Зараз, їдемо! Тільки що мені тепер чорним говорити? Вони ж думали, що я серйозна людина, а я, виходить, лошара!
Бугай шкутильгає до "Уралу", тримаючись за живіт. Залазить у кабіну, рушають. Дивиться на розтрощену спинку крісла водія.
БУГАЙ
Мужик, а тобі пощастило! Чуєш, сильно пощастило! Якби потрапили, так мертвий був би! Прямо ж в голову куля йшла! А в тебе подряпали тільки плече. Мені он у живіт дісталося, але похуй! От виродки, кинути хотіли! Цегли привезли! Думали мене вбити й бабки забрати. Гівно кадебешне! Я ж знав, що воно там все гниле! Мені ж цифри все сказали про них! От тварі! Не хочуть бізнес робити, щоб підігнати товар і заробити! Усе на халяву хочуть! От і одержали халяву! Суки сексотські! Треба було нам контрольні постріли зробити. Або й так подохнуть?
Мовчун киває, "Урал" неквапливо їде, скоріше пливе по якимись нетрям.
НАТ. ДВІР ХАТИ МОВЧУНА. ДЕНЬ
У двір заходить Карлик, який вже домчав з міста. Оглядається, бачить Старійшину з охороною. Переглядаються між собою, зацікавлено дивляться на Карлика.
КАРЛИК
Доброго дня.
СТАРІЙШИНА
Доброго.
КАРЛИК
А де господар?
СТАРІЙШИНА
У від'їзді він, але ти почекай, незабаром буде.
КАРЛИК
А людина, що на джипі приїхала, він де?
СТАРІЙШИНА (посміхається)
Теж у від'їзді й теж незабаром буде.
КАРЛИК
Ну, тоді я почекаю.
СТАРІЙШИНА
Почекай, почекай.
Карлик відходить убік і сідає на пеньок. Людожери роздивляються Карлика, потім дивляться на Старійшину.
ЛЮДОЖЕР №1
Омереб уровтоп?
СТАРІЙШИНА
Ашорох автреж. Омереб.
Карлик дивиться на них здивовано.
КАРЛИК
Вибачте, а ви на якій мові розмовляєте?
СТАРІЙШИНА
На древній, горюнівський.
КАРЛИК
Якій?
СТАРІЙШИНА
Горюнівській. Народ такий був у тутешніх місцях, горюни, але зараз нас мало залишилося.
КАРЛИК
Горюни? Ніколи не чув про таких.
СТАРІЙШИНА
Совіти нас забороняли, то ніхто і не чув. А от ви, шановний, хто?
КАРЛИК (здивовано)
Як хто?
СТАРІЙШИНА
Ти - карлик?
КАРЛИК
Карлик.
Йому не подобається ця розмова, але люди сільські посміхаються відкрито, наче не намагаються образити.
СТАРІЙШИНА
Мабуть, пенсію по інвалідності отримуєш?
Старійшина подає руку, Карлик подає у відповідь, трохи здивований, але без жодних підозр. Старійшина тисне, а потім раптом заламує йому руку, валить на землю, підбігають його поплічники, відразу зв'язують, заклеюють рот і садять Карлика у мішок. Карлик намагається смикатися, але нічого не може вдіяти.
СТАРІЙШИНА
Прикрийте його ганчір'ям, щоб Володя не помітив, а то платити прийдеться.
ЛЮДОЖЕР №1
А як з машиною карлушиною бути?
СТАРІЙШИНА
Машину заберемо, на запчастини.
ЛЮДОЖЕР №1
Може відразу відігнати її?
СТАРІЙШИНА
Ні, Володю почекаємо.
ЛЮДОЖЕР №2
На порозі сліди крові.
СТАРІЙШИНА
Може він нам уже заготовляти туши почав? У нього в підвалах усяке може бути.
ЛЮДОЖЕР №3
Так чого його чекати - взяли й пішли!
СТАРІЙШИНА
Дурню! Ти Мовчуна у ворогах мати захотів? Жити набридло?
ЛЮДОЖЕР №3
Пришити його і все.
СТАРІЙШИНА
Це він тобі десять разів пришиє й перешиє, поки ти тільки подумаєш! Він боєць, а ми люди мирні, нам з ним не змагатися, а у мирі жити.
Інші людожери кивають головами, згодні зі своїм Старійшиною.
ІНТ. КАБІНА УРАЛУ МОВЧУНА
В кабіні Мовчун і Бугай. Їдуть лісом, «Урал» важко гуде і сунеться по, здається непролазним калюжам. Лобового скла немає, у кабіну часто залітають гілки. Бугай захищає від них тацю з кубиками, які тільки-но витрусив зі стакана. Запам’ятовує цифри, потім лізе до книги, щось шепоче. Замислюється.
БУГАЙ
Чуєш, а хочеш грошенят заробити?
Мовчун киває.
БУГАЙ
Просто мені потрібно цих чорних перестріляти. Тут вже або я їх, або вони мене. Угоду зірвав, вони слухати не стануть, що не з моєї вини. Розумієш?
Мовчун киває.
БУГАЙ
Я заплачу, добре заплачу. Ось тобі десять тисяч доларів. А? Хороша платня? Добряча платня! Я б і сам їх поклав, але бачиш, поранений. Так ще і цифри щось не те показують.
не те показують. Краще підстрахуватися. Розумієш?
Мовчун киває.
БУГАЙ
Ну і добре. Чорні мене чекають недалеко від твого двору. Уздовж лісу піти, галявинка, а за нею ярок. Так у тім ярку чекають. Треба до них підійти тихо і все зробити. Їх там чоловік п'ять, зі зброєю, так що помилятися не можна. Берешся?
Мовчун киває.
БУГАЙ (регоче)
Безвідмовна ти людина, молодець! Мені б таких хлопців, великі справи б робив. А так не люди, а сміття всі, пил! Ані тобі характеру, ані честі, ані понять. Тільки щоб урвати побільше, а робити поменше! Гівно, а не люди! Інша справа - японці, у них там кодекс честі, самураї й все таке, там за хазяїна вмерти - велика честь! А в нас здадуть із першою ж нагодою! Рукою годуєш, а тебе за цю руку й вкусять! Тому я сам завжди. Собі я довіряю, а більше нікому. Ну, ти ще людина надійна.
Мовчун киває. Бугай мацає свій живіт.
БУГАЙ
Ну, наче, зупинилася кров. Я то міцний, у мені багато куль сидить і нічого. Мене вбити важко. Багато хто намагалися, так я їм роги обламав! Я така людина, що спуску не даю. Залупилися на мене - так я знищу, так знищу - попелу не залишиться! Тому мене бояться, Баштою називають. Я так можу чоловіка налякати, що в нього потім з місяць не встає! Уявляєш? Тому що я кремінь, сіль землі, хазяїн життя, а не гівно якесь.
Мовчун киває й веде "Урал" одному йому відомими шляхами по болотах.
ІНТ. ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА СЛІДЧОГО І ДІЛЬНИЧНОГО. ДЕНЬ
Слідчий поспішає на «фольксвагені» до кордону, а Дільничний спостерігає за двором Мовчуна.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Тут той, починається якась херня.
СЛІДЧИЙ
Що саме?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Спершу людожери приїхали, із старійшиною своїм, потім карлик якийсь.
СЛІДЧИЙ
Хто?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Карлик. Ну, як у кіно, карлик, пуп'янок такий, по пояс!
СЛІДЧИЙ
А він там що забув?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Звідки ж я знаю? Але карлик - фігня. Приїхали Бугай з Мовчуном, у крові всі, машину кинули й пішли до чорних.
СЛІДЧИЙ
Чому в крові?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Та ти дослухай! Пішли до чорних і всіх їх покришили.
СЛІДЧИЙ (ошелешено)
Як покришили?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Зі снайперських гвинтівок. Зайшли з двох боків і розстріляли. Поклали, як кулю у лузу, чорні, навіть, не рипнулися.
СЛІДЧИЙ
Що, усіх вбили?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Ага. І чурок і головного їх і, навіть, перекладача, нашого.
СЛІДЧИЙ
Охеріти!
ДІЛЬНИЧНИЙ
І я про що. Треба ЗМОП викликати.
СЛІДЧИЙ
Ніякого ЗМОПу!
ДІЛЬНИЧНИЙ
А що ж ми самі підемо? Проти цих божевільних?
СЛІДЧИЙ
Чекай мене, я вже під'їжджаю! І нікому ані слова, приїду, поясню чому! Зрозумів?
ДІЛЬНИЧНИЙ
Зрозумів.
СЛІДЧИЙ
Спостерігай Щоб ми знали, хто ще прийшов, хто пішов.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Та поки тільки приходять.
НАТ. ДВІР ХАТИ МОВЧУНА. ДЕНЬ
У двір заходять скривавлені Мовчун та Бугай, на них здивовано дивляться Старійшина з Людожерами.
СТАРІЙШИНА
Володю, привіт. Хто це з тобою?
Мовчун киває.
СТАРІЙШИНА
Ранили тебе, чи що? І товариш твій поранений.
Старійшина з замилуванням дивиться на Бугая, повертається до своїх.
СТАРІЙШИНА
Ецо кат ашут! Емереб! Ец едуб акилев автреж!
Мужики кивають головами, Бугай невдоволено на них дивиться.
БУГАЙ
На якій це мові пиздите?
СТАРІЙШИНА
На горюнівській.
БУГАЙ
Чурки, чи що?
СТАРІЙШИНА
Та ні - місцеві, споконвіку тут живемо. А ти, шановний, звідки будеш?
БУГАЙ (з презирством)
Не твоя собача справа.
Бугай дивиться на них своїм важким поглядом, який вмить заспокоює Людожерів, що сіпнулися, було, заступиться за Старійшину.
СТАРІЙШИНА
Ти, лебедику, нас не ображай. Ми до Володі прийшли в справі, зробимо її і підемо.
БУГАЙ
Робіть, тільки розмовляйте по-людські.
СТАРІЙШИНА
Можемо і по по-людські. Що там у тебе, Володю, з нашим замовленням?
Мовчун розводить руками.
СТАРІЙШИНА
Що?
Мовчун розводить руками. Старійшина невдоволено на нього дивиться.
СТАРІЙШИНА
А ми от бачили кров на порозі, думали, це ти нам привіз.
Мовчун крутить головою.
СТАРІЙШИНА
А як же бути, Володя?
Мовчун показує пальцем на Бугая. Старійшина дивиться на того.
СТАРІЙШИНА
Твої, чи що, люди в підвалі, шановний?
БУГАЙ
Мої.
СТАРІЙШИНА
То може продаси?
БУГАЙ
Ні, мені вони й самі потрібні.
СТАРІЙШИНА
Навіщо, лебедику?
БУГАЙ (регоче)
Крокодил у мене вдома живе, його годувати треба.
СТАРІЙШИНА
Хіба можна створення божі тварини згодовувати?
БУГАЙ
А тебе їбе?
СТАРІЙШИНА
Може, таки продаси? Хорошу ціну дам.
БУГАЙ
Мені мій крокодил дорожче.
Старійшина помітно дратується, кусає собі губи.
СТАРІЙШИНА
Шановний, свято в нас, може, уважиш таки?
БУГАЙ (нахабно регоче)
Крокодил три дні вже голодний.
Старійшина зло дивиться на Бугая.
СТАРІЙШИНА
Виходить, мастиш людською кров'ю губи ідола?
БУГАЙ
Ти чи чуєш погано?
Бугай зло шкіриться, руку тримає на пістолеті.
СТАРІЙШИНА
Що ж, справа твоя. Добре, підемо, брати.
Розвертається і йде, роздратований. Великі розгонисті кроки, змахи ціпком, що Старійшина ніколи не випускає з рук. Слідом поспішають Людожери. Чомусь не забирають із собою мішки, в одному з яких Карлик. Бугай сміється їм услід, чекає поки підуть, потім нахиляється до Мовчуна, що із блаженним видом сидить ганку хати.
БУГАЙ
Так що, є в тебе для мене подарунок? Красуню вузькооку приберіг?
Мовчун крутить головою. Бугай дивується, а потім дратується.
БУГАЙ
Що таке? Я ж бачив її у погребі! Те що треба! Ми ж домовилися! Ти пообіцяв, а тепер кинути мене хочеш?
Бугай дивиться і розлючується мовчанням Мовчуна
БУГАЙ
Чуєш, я ж з тобою розмовляю!
Бугай хапає Мовчуна за плечі і не бачить, як через паркан з'являється ціпок Старійшини. Потім сухе клацання і двором летить стрілою шприц. Влучає у спину Бугая. Той здивовано озирається, вихоплює пістолет і починає стріляти по паркану. Чутні кілька зойків. Поки перезаряджає обойму, помітно слабшає, хитається, лається, але язик перестає його слухатися, він не може говорити, усе намагається висмикнути шприц зі спини, потім падає на коліна, уже тільки ричить, валиться в траву, намагається підвестися, знову падає, ще кільки рухів і він лежить горою серед двору. З-за хвіртки обережно з’являється Старійшина, обережно підходить до Бугая, ціпком прибирає його пістолет, що випав з ослабілих рук.
СТАРІЙШИНА
От ханаток! Двох наших поклав, сволото! Міцне ж паралізуюче, відразу мусив знепритомніти, а він стріляти почав! Ну і друзі ж у тебе, Володю!
Мовчун киває і посміхається. Підходять вцілілі Людожери, побілілі й перелякані.
СТАРІЙШИНА
Переверніть його!
Бугая перевертають. Він паралізований, дивиться скляними очами в небо. Старійшина стає над ним, впирається ціпком у груди.
СТАРІЙШИНА
Що, хробак, розумієш тепер, хто ти є? Гордий був, думав найрозумніший! А насправді ж хробак! Хробак був, хробак і будеш! Двох мужиків поклав, хороших мужиків, богобоязливих, щирих людствєників. От же тварина!
Старійшина б'є Бугая носаком по обличчю.
СТАРІЙШИНА
Вантажте його й здобич його вантажте. Буде нам їжа і питво на свято.
Раптом стає чутно, як під'їжджає машина.
СТАРІЙШИНА
Накрийте його!
Бугая прикривають мішками, Старійшина сідає зверху, начебто так сидить, відпочиває. У ворота стукають, потім хвіртка відкривається, у двір входить Лань. Перелякана й схвильована. Старійшина із замилуванням дивиться на цю велику жінку.
Оксана здивовано дивиться на Людожерів і на скривавленого Мовчуна.
СТАРІЙШИНА
Чого тобі, дівчинко?
ОКСАНА
А ви не бачили тут хлопця. Невисокого такого.
Оксана показує зріст Карлика.
СТАРІЙШИНА
Дитини, чи що?
ОКСАНА
Ні, дорослого, але маленького. Їх ще карликами називають.
СТАРІЙШИНА
Ні, не бачили, мила дівчина. У нас отут карликів зроду не було.
У цей час Карлик починає ворушитися в мішку, стогне.
СТАРІЙШИНА
Петя, віднеси порося до сараю, мабуть воно їсти хоче.
Один з Людожерів бере мішок з Карликом, що вже оговтався і намагається вирватися, несе у сарай. Оксана і підозрює, хто у мішку, вагається, що ж їй робити далі. Старійшина зачаровано дивиться на неї.
СТАРІЙШИНА
Немає тут ніяких карликів, мила, не було й немає.
ОКСАНА
А машина? Машина його тут стоїть!
СТАРІЙШИНА
Може він на риболовлю пішов? Або в будинку спить. Ти в будинок піди, подивися.
Старійшина посміхається, Оксана непевно іде до будинку. Старійшина дає знак і Людожери кидаються на неї. Оксана кричить, відбивається, вони сильна, то розштовхує нападників, намагається втекти, але Старійшина чіпляє її ціпком за ноги. Оксана падає, котиться по траві, Людожери навалюються зверху, затикають рот, в'яжуть руки.
СТАРІЙШИНА
У мішок її!
ЛЮДОЖЕРИ
Не влізе вона ні в який мішок!
СТАРІЙШИНА (задоволено)
Еге ж, велика. От так здобич, давно такої не було! Спасибі тобі, Володя, уважив ти нас.
Мовчун сидить на траві і посміхається.
СТАРІЙШИНА (здивовано)
Давно ти не посміхався Володя, може й заговориш незабаром?
Старійшина й сам посміхається, потім підходить до Лані, жадібно мацає її.
СТАРІЙШИНА
Яка ж дебела!
ЛЮДОЖЕР №1 (прислухається)
Наче ще машина під'їхала.
СТАРІЙШИНА (каже Людожеру №2)
Піди, Петя, подивися. (іншим) А ви до погребу! Забрати всю здобич!
Старійшина підходить до Мовчунові, дістає з кишені гроші.
СТАРІЙШИНА
Ось тобі плата, Володю. Оце за негідника, оце за жінку-велетня, зараз порахуємо скількох з льоху дістануть. Скільки там їх?
Старійшина дивиться всередину хати, звідки йому відповідають.
ЛЮДОЖЕР №1
Троє. Баба й два хлопці!
СТАРІЙШИНА
Добре, то за трьох.
Старійшина відраховує гроші і кладе поруч з Мовчуном, який навіть не дивиться.
СТАРІЙШИНА (своїм підопічним)
Швидше давайте, а то здоров’як ще від втрати крові здохне, а нам він живий потрібен!
Людожери виносять тіла з льоху. Старійшина чує на вулиці якийсь зойк. Лізе за пазуху, дістає пістолет і обережно йде до хвіртки, прислухаючись. Ледь визирає, як одержує в обличчя і падає. З'являється Бухгалтер з пістолетом. Оглядається, бачить Оксану на землі, кидається до неї.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, що з тобою!
З будинку визирає один з охоронців Старійшини, гається, дістаючи пістолет, Бухгалтер наводить свій.
БУХГАЛТЕР
Руки догори!
Людожер піднімає руки. Його товариш копошиться у будинку й не знає, що відбувається. Бухгалтер підходить Людожера на ганку, б'є його по голові, валить на землю, заскакує в будинок, виводить другого Людожера. Потім підходить до Оксани, яка вже прийшла до тями.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, це всі або ще є?
Лань крутить головою.
Бухгалтер не може відірвати від неї погляду. Підходить, вириває кляп з роту.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, мій Бобіку, як же я хвилювався!
Бухгалтер починає цілувати її, забуває про все і цим користується Людожер, виведений з хати. Людожер стрибає на Бухгалтера, намагається вибити пістолет. Вони падають у траву, качаються на землі у ніг Мовчуна, який тільки мружиться на сонечко і, наче, не помічає бійки. Людожер виявляється сильнішим за Бухгалтера, всідається на нього, кілька разів б’є в обличчя. Бухгалтер стогне, але не відпускає пістолет. У цей час Оксані вдається підвестися. Вона стрибає зі зв'язаними ногами і з ходу падає на Людожера, збиває його на землю. Бухгалтер підхоплюється, гилить нападника рукояткою по голові.
БУХГАЛТЕР
На тобі, сволото! На!
Він би вбив Людожера, але одразу забуває його, коли бачить Оксану. Кидається до неї, ріже мотузки на руках та ногах швейцарським ножем.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, моя маленька, навіщо ти сюди поїхала!
Вона мовчить і озирається навколо.
БУХГАЛТЕР
Я так за тебе хвилювався! Але тепер у нас усе буде добре!
Вона продовжує щось видивлятися.
БУХГАЛТЕР
Ти Бугая шукаєш? Так он він, під мішками! Мертвий, чи що. А ні, так буде мертвий! Залишимося ти і я, моя принцеса, мій Бобік!
Бухгалтер намагається поцілувати Оксану, але не дістає до обличчя. Оксана виривається з його обійм, починає розкидати мішки.
БУХГАЛТЕР (здвивовано)
Бобіку, що ти шукаєш?
Бухгалтер дивиться на неї й нічого не розуміє, посмішка на його обличчі зміняться тривогою.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, що трапилося!
Вона, відкидає його руки, біжить до будинку. Бухгалтер залишається у дворі, стягує Старійшину й двох мужиків до купи, дивиться на рану Бугая.
БУХГАЛТЕР (киває у бік Бугая)
Це ти його, Вово, чи ці товариші?
Мовчун киває.
БУХГАЛТЕР
Зрозуміло.
Бухгалтер чує якісь звуки в сараї, з пістолетом напоготові йде туди, потім виносить мішок, витрушує звідти Карлика. Дивиться на нього, посміхаючись.
БУХГАЛТЕР
Ну, дива! І карлуша тут! Чисто тобі цирк! Бобіку, дивися, що я знайшов!
Оксана вибігає з будинку, прожогом біжить до Карлика, якій лежить на траві, кидається до нього, починає розв'язувати руки, плаче й цілує.
БУХГАЛТЕР (ошелешено)
Бобіку, ти чого? Бобік, ти що робиш? Маля!
Оксана нічого не чує, вона така ніжна біля Карлика, наче матір біля немовля. Розв'язує його, обережно притискає до себе, цілує, плаче. Карлик приходить до тями, обіймає її своїми коротенькими ручками, цілує.
БУХГАЛТЕР (роздратовано)
Ти що робиш, клопе!
Бухгалтер хапає Карлика так зненацька, що вириває з рук Лані. Піднімає його й трясе.
БУХГАЛТЕР
Ти що робиш, потворо!
Карлик дивиться на нього серйозними сумними очами.
КАРЛИК
Я кохаю її. Ми кохаємо один одного.
Бухгалтер регоче.
БУХГАЛТЕР
Бобіку, ти послухай, що цей виродок каже! (перекривляє) «Ми кохаємо один одного»! Це ми кохаємо! Я і вона! Ми! Чуєш, недоумку мікроскопічний!
Бухгалтер припиняє трясти Карлика,а той з сумом дивиться на суперника.
КАРЛИК
Вона не кохає тебе.
БУХГАЛТЕР
Рот, закрій, потворо! Бобіку, цей дріб’язок щось тут марить, напевно, з глузду з'їхав! Або хоче мене розсмішити!
Бухгалтер ще сміється, коли дивиться на Оксану. Але вона серйозна й сумна, вона так дивиться на Карлика, що сміх Бухгалтера висихає, а широка посмішка раптом переходить у судому.
БУХГАЛТЕР (верещить)
Бобіку, скажи, що це не правда! Бобіку, скажи, що він ненормальний, що ти кохаєш мене!
Бухгалтер кричить і майже плаче. Він дивиться на Оксану, а та мовчить і дивиться на Карлика.
КАРЛИК
Вона кохає мене, а я - її. Уже давно. Ми будемо разом.
БУХГАЛТЕР(скрикує)
Що?
КАРЛИК
Я розумію, що тобі боляче, але...
БУХГАЛТЕР (верещить)
Мені боляче? Мені боляче? Так це тобі зараз буде боляче! Так боляче, що ти вмить викинеш із голови свої дурості! Виродок, карлуша, недоносок! Так я тебе по землі розмажу!
Бухгалтер замахується, щоб кинути Карлика, розчавити його об землю, коли постріл. Бухгалтер завмирає, повільно повертається й бачить Оксану, яка тримає в руках пістолет одного з Людожерів. На спині Бухгалтера темна пляма. Кров. Він безсила кидає Карлика, намагається щось сказати, але не може, падає на коліна, потім завалюється на бік. Оксана кидається до Карлика. Цілує його, плаче. Бухгалтер хапається за спариш, хрипить. Карлик дивиться на нього.
КАРЛИК
Іди до нього, він умирає.
Оксана підходить і стає на коліна перед Бухгалтером.
БУХГАЛТЕР (з останніх сил)
Мене ні?
Оксана крутить головою. Бухгалтер кривиться і помирає розчарованим. Ось він сіпнувся і застиг. Всі дивляться на нього.
СТАРІЙШИНА
А тепер, красуня, кидай пістолет.
Оксана озирається і бачить Старійшину, що не тільки прийшов до тями, але й підвівся, зміг знайти пістлет, яким цілиться у Карлика.
СТАРІЙШИНА
Кидай! Або я твого коханчика пристрелю!
Оксана кидає пістолет на траву. Старійшина посміхається.
СТАРІЙШИНА
Розвели тут пристрасті. Плачуть, цілуються, прямо куди там!
Несподівано лупить Оксану ногою в живіт, вона зойкає і падає на землю. Старійшина легко відштовхує Карлика, який кинувся на допомогу коханій. Старійшина в'яже руки Карлику та Оксані, починає приводити до тями Людожерів.
СТАРІЙШИНА
Вставайте, вставайте!
Підходить до Мовчуна, що все сидить у траві й посміхається. Старійшина втирає кров з обличчя.
СТАРІЙШИНА
Ну і день сьогодні, Володю, важкий день!
Мовчун киває. Людожери, що вже прийшли до тями, витягають у двір Лолу, Еда й Дена. Полонені тремтять, не розуміють, що відбувається. Старійшина підходить до них, мацає.
СТАРІЙШИНА
Не бійтеся, дітки, не бійтеся. Щось ви костисті і взяти то з вас нема чого. Ой, так ще й наркомани! (роздивляється сліди уколів на руках). Ні, наркоманів ми не їмо, у вас СНІД може бути.
ЛЮДОЖЕР №1
Там ще баба в окремій кімнаті.
СТАРІЙШИНА
Яка баба?
ЛЮДОЖЕР №1
Гарненька, тільки з вузькооких.
СТАРІЙШИНА
Тягни її сюди! Спасибі, Володю, а я вже думав, що ти й забув про прохання моє! Китайчатинки ми ще не смакували! От так свято в нас буде!
Ось її витягають, Старійшина посміхається, із замилуванням дивиться на китаянку.
СТАРІЙШИНА
Гарна, дуже гарна, спасибі, Володю.
Старійшина так захопився полоннкою, що не бачить, як з обличчя Мовчуна зникла посмішка. І як він узявся за пістолет. Постріли. Падає Старійшина, падають мужики. Мовчун підходить до східної жінки, розв'язує їй руки, знімає наклейку з рота. Китаянка перелякано оглядається. Мовчун цілує її в плече.
СЛІДЧИЙ
А ну стояти! Руки вгору!
У двір заходять Слідчий і Дільничний з пістолетами та гвинтівками. Оглядаються. Бачать тіла та кров.
СЛІДЧИЙ
Ні хуя собі, та тут ціла війна була!
ДІЛЬНИЧНИЙ
Курська, блять, битва.
Обидва регочуть.
СЛІДЧИЙ
О! Дивися, хто лежить! Товариш Бугай! А от дружина його і бухгалтер мертвий. А це хто, що за бородані?
Слідчий вказує на Старійшину та його поплічників.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Людожери.
СЛІДЧИЙ
О, багато про них чув. А це що за молоді люди? О, впізнаю! Лолочка, ти? Обіцяла ж добре поводитися, а де опинилася? І що це в тебе за дружки?Слухай, Лоло, а може нічого не чула про трійко розбійників, що грабували водіїв, схильних до простого вирішення питань сексу? О , і карлик є. Ну чисто цирк! А що це за валізка така?
Слідчий штовхає ногою валізу, яку приніс Бугай.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Вони її у арабів принесли, після того, як покришили їх.
СЛІДЧИЙ (збуджено)
Цікава валізка. Що всередині? Халва? Пахлава? Фініки? Зараз подивимося.
Слідчий починає клацати замками, але відкрити не може.
СЛІДЧИЙ
Кодований замок. Але це не страшно.
Стріляє, відкриває.
СЛІДЧИЙ
Ні хера собі! Петровичу, ти тільки подивися!
Слідчий показує, що у валізі повно грошей. Дільничний вирячився і важко дихає.
ДІЛЬНИЧНИЙ (хрипко)
Скільки там?
СЛІДЧИЙ
Ну, на перший погляд десь мільйон.
ДІЛЬНИЧНИЙ
Баксів!
СЛІДЧИЙ
Ну не тугриків же!
ДІЛЬНИЧНИЙ (задоволено)
Пощастило ж нам.
Дільничний посміхається, постріли. Стріляє Слідчий, Дільничний гепається на траву.
СЛІДЧИЙ
Мені пощастило, Петровичу, мені. А тобі ні - ти тут зовсім не до чого.
Слідчий посміхається, Дільничний вовтузиться на землі, намагається узяти гвинтівку, що випала з рук. Слідчий підходить і стріляє в голову.
СЛІДЧИЙ
Контрольний, будь-яку роботу треба робити на совість.
Слідчий іде до Бугая, що валяється паралізований шприцем Старійшини.
СЛІДЧИЙ
Тепер з товаришем Бугаєм розберемося. Що ж ти рідний, навіть очі закрив? Не хочеш мене бачити? Пам'ятаєш, як ти мене з гівном змішував? А я ж тебе попереджав, що не треба так зі мною! Не та я людина, можу й по руках дати! Так ти не вірив, ти ж такий крутий, такий сильний, цифри знаєш! Ну й що, сказали тобі твої цифри, що я тобі пришию зараз! Сказали?
Слідчий нахилився над Бугаєм і кричить над ним. Бугай раптом відкриває очі.
БУГАЙ
Не сказали.
Б'є Слідчого в голову, той завалюється на бік з заюшеним обличчам. Бугай піднімається, хоче замочити його, потім бачить Оксану, що лежить зв'язана на землі. Поруч з нею Карлик.
БУГАЙ
Спершу, з тобою розберуся.
Іде до неї, Оксана дивиться на нього й не тремтить.
БУГАЙ
Виходить, блядь ти виявилася. І з бухгалтером мені зраджувала і з цим ліліпутом! Оце так, не очікував! Знаєш, що тепер з тобою буде? Здогадуєшся. Будеш ти Ваньці заздрити, що він уже мертвий, а тобі ще жити й жити. Ото, говорила ти, що карлушу кохаєш. Говорила? Говорила. А що для закоханої людини найболісніше? Коханого втратити. Дивися, на карлушу.
Бугай бере Карлика за ноги, піднімає однією рукою, а другий зриває з його мотузки, начебто очищає якийсь екзотичний фрукт.
БУГАЙ
Знаєш, що я зараз з ним зроблю? За ліву ногу візьму і за праву, а потім роздеру навпіл. У тебе на очах.
Оксана кричить, б'ється на траві, Карлик намагається вирватися з рук Бугая, теж кричить. Бугай піднімає його, бере за ноги і ось зараз розірве, коли постріли. Три і всі у голову. Заливаючись кров'ю й мозками Бугай падає долілиць. Разом з Карликом. У двір заходить Охоронець із пістолетом.
ОХОРОНЕЦЬ
Я фігію, яке тихе місце! Вову, ти ж мені обіцяв, що тут людини не зустрінеш! А в тебе цілий з'їзд з феєрверками!
Підходить до Бугая, обережно оглядає його.
ОХОРОНЕЦЬ
Здається, мертвий. А я вже думав, що його й убити не можна. Але мертвий. О! І товариш слідчий тут!
Слідчий, весь у крові намагається підвестися.
ОХОРОНЕЦЬ
Лежи, лежи, відпочивай.
Штовхає Слідчого ногою, не дає підвестися. Слідчий витирає кров, що заливає йому очі. Придивляється.
СЛІДЧИЙ (здивовано)
Ситник, ти?
ОХОРОНЕЦЬ
Я.
СЛІДЧИЙ
Ні хера собі!
ОХОРОНЕЦЬ
Та я теж здивувався.
СЛІДЧИЙ
Тут, виходить, ховаєшся.
ОХОРОНЕЦЬ
Ні, рибалю.
СЛІДЧИЙ
Так ти і є той рибалка, що малювати збирався?
ОХОРОНЕЦЬ (здивовано)
О, так ти багато знаєш.
СЛІДЧИЙ
Знаю. А ти молодець, хороший план вигадав.
ОХОРОНЕЦЬ
Не скаржуся.
СЛІДЧИЙ
Тоді давай домовимося. Зараз ти поїдеш звідси, назавжди. Я тут все владнаю, ніхто не дізнається, що ти тут був. Добре?
Охоронець посміхається, Слідчому не подобається ця посмішка.
СЛІДЧИЙ
Що?
ОХОРОНЕЦЬ
А тобі, дивлюся, добряче по голові дісталося.
СЛІДЧИЙ
Не зрозумів?
ОХОРОНЕЦЬ
Я теж не зрозумів. У мене пістолет у руці, а в тебе немає. Але ти чомусь мені домовлятися пропонуєш. Дивно це якось.
СЛІДЧИЙ
Розійдемося і все!
ОХОРОНЕЦЬ (посміхається)
Чому ж все? І навіщо нам розходитись? Якби у тебе пістолет був би, хіба відпустив би мене? Ні - пристрелив, точно пристрелив, щоб гроші забрати. Чому ж я по іншому мушу вчиняти?
СЛІДЧИЙ (дратується)
Юро, чого ти…
Постріли. Охоронець перевіряє пульс на шиї Слідчого.
ОХОРОНЕЦЬ
Не Юра я тобі, виродок, не Юра.
Оглядається навколо. Купа тіл, живих і мертвих.
ОХОРОНЕЦЬ
Ну що, Володю, наче всі погані хлопці вже на том світі? Можна і хорошим пожити. Валізу ділимо навпіл, ти не проти?
КАРЛИК
А нам?
Охоронець здивовано дивиться на Карлика.
ОХОРОНЕЦЬ
Костю, тебе ледве навпіл не розірвали, а ти грошей хочеш? До того ж, твоя краля всі гроші Бугая успадкує. Так що вам вистачить.
КАРЛИК (ображено)
Ти мої гроші взяв!
ОХОРОНЕЦЬ
Взяв і Бугая вбив. Які питання?
ЛОЛА
А нам?
Лола лежить на траві і намагається розв’язатися.
ОХОРОНЕЦЬ
Та ти подивися, повилазили!
Охоронець підходить до Лоли.
ОХОРОНЕЦЬ
Навіщо тобі гроші, мила?
ЛОЛА
Знаю, навіщо.
ОХОРОНЕЦЬ
Ти ж наркоманка, ти їх проторчишь, швидше тільки здохнеш.
ЛОЛА
А ти?
ОХОРОНЕЦЬ
А я їх витрачу на тихе і приємне життя в якомусь райському місці.
Чується гуркіт двигунів. Наближається кілька машин.
ОХОРОНЕЦЬ
Що це Володю? Ще гостей чекаєш?
Мовчун крутить головою.
МОВЧУН
Людожери. Зброю беріть.
Всі живі здивовано дивляться на Мовчуна.
ОХОРОНЕЦЬ
Та ти ніяк заговорив!
МОВЧУН
Оборону займайте!
Усі, хто живий, розбирають зброю. Забігають у будинок, стають біля вікон.
МОВЧУН
Підпустимо ближче, потім стріляти! Набої
берегти!
Охоронець здивовано дивиться на товариша.
ОХОРОНЕЦЬ
Так ти через бабу заговорив, Вово, чи чому?
МОВЧУН
Не важливо.
Чекають. От у дворі з'являються бородаті мужики з рушницями й автоматами. Це Людожери. Бачать тіла.
ОДИН З ЛЮДОЖЕРІВ
Старійшину вбили!
Мовчун стріляє, за ним всі інші. Людожери падають і майже все залишаються у дворі. По будинку починають стріляти з вулиці. Летять гранати, вибухи, осколки, вогонь. Бій триває хвилин десять, потім тиша. У будинку горять меблі й стіни, пил стовпом, нічого не видно.
ОХОРОНЕЦЬ
Здається, відбилися! Є хто живий?
Охоронець іде з пістолетом по будинку. Махає рукою, щоб хоч трохи розсіяти пил та дим. Натикається на труп. Ед. Куля потрапила йому в голову. Акуратна така ранка. Охоронець іде далі. Ще тіло. Оксана. Присідає поруч з нею. Плескає по щоках.
ОХОРОНЕЦЬ
Агов, ти жива?
Оксана привалена шматками штукатурки. Десь поруч вибухнула граната. Нарешті Оксана стогне. Охоронець посміхається, бачить, що з-під неї стирчить нога Карлика. Охоронець витягує Карлика. Той непритомний, але дихає. Оксана застогнала.
ОХОРОНЕЦЬ
Так, живі. Тікайте звідси.
Охоронець пробирається далі. Чує який вий. Монотонний і нудотний. Потім постріл. Тиша. Охоронець поринає у дим, іде, натикається на тіло. Лола. Осколок у горлі. Страшно. На ній лежить Ден. Куля в скроню. Сам себе.
ОХОРОНЕЦЬ
Виходить, не міг без неї? Ще один закоханий. Понабиралися отут.
Охоронець іде далі. На вий. Нарешті бачить Мовчуна. Той лежить в калюжі крові. Жінка тримає його за руку. Він посміхається. А потім закриває очі. Жінка плаче. Охоронець трохи чекає, потім підходить до неї. Торкається плеча.
ОХОРОНЕЦЬ
Пішли. Стеля вже зайнялася. І ті товариші можуть повернутися. А не вони, так міліція. Пішли.
Китайська жінка дивиться на нього, плаче і не розуміє.
ОХОРОНЕЦЬ
Пішли, йому вже нічим не допоможеш. Пішли.
Охоронець хоче допомогти жінці підвестися, але вона сидить. Вогонь посилюється. Тоді Охоронець підхоплює жінку і кидає собі на плече. Виходить з нею, у дворі бере валізу з грошима. Ставить китайську жінку на землю.
ОХОРОНЕЦЬ
Слухай, нам зараз тікати треба!
Він намагається перекладати жестами.
ОХОРОНЕЦЬ
Тікати! Якщо хочеш, залишайся. А як ні, то пішли.
На поріг хати виходить Оксана. Вона хитається і несе на руках досі непритомного Карлика. Цілує його. Вже вийшла за двір, коли Карлик приходить до тями. Бачить її і посміхається. Вони цілує його і притискає до себе. Він сміється.
КАРЛИК
Я так кохаю тебе!
ОКСАНА
Тепер ми будемо разом.
ОХОРОНЕЦЬ
Яке кохання! Наче у кіно!
КИТАЙСЬКА ЖІНКА
Пішли.
ОХОРОНЕЦЬ (здивовано)
Ти по-нашому розумієш?
КИТАЙСЬКА ЖІНКА
Я рік у підвалі просиділа.
ОХОРОНЕЦЬ
Тоді чому плакала за Вовкою? Він же твій кат.
КИТАЙСЬКА ЖІНКА
Він нещасний був.
ОХОРОНЕЦЬ
Ходімо, будемо щасливими.
Вони виходять з двору, поспішають лісовою стежиною до сарайчику, де Охоронець залишив свої речі. Він щось пояснює, що буде далі.
Оксана сідає в машину Карлика, той за кермом. Тисне на газ. Позаду вже палає хата Мовчуна. Оксана цілує Карлика.
