По своїй суті всі держави є антагоністами поміж собою і це означає, що вони перебувають в повсякчасному конфлікті заради свого виживання та захисту спільних національних інтересів. Цей процес є природнім і нескінченним. Глобальні (великі) конфлікти, як правило, виникають в політичних відносинах між домінуючими і малими державами. А так як політика є невід’ємною частиною економіки, то боротьба за сфери впливу, чи так звані інтереси, що пов’язані з цим, та конфлікти, які при цьому виникають, ніколи не закінчуються, вони лише перетікають з однієї фази в іншу, так, ніби пульсуючи, від локальних конфліктів до колективної втрати здорового глузду і навпаки. А втрата здорового глузду, це, не що інше, як продовження політики, але зі зброєю в руках.
Отже захист спільних національних інтересів однієї держави по відношенню до іншої і є тією критичною масою, що в політиці зветься антагонізм. Для підвищення своєї життєздатності народи (нації) створили і продовжують створювати держави за національною ознакою в першу чергу, що являється як формою захисту своєї ідентичності, так і для по давлення інтересів інших націй, заради свого існування, не зважаючи в яких формах це може бути виражено. Якщо народ держави багатонаціональний, з федеративним устроєм суспільства, де кожна нація, що проживає компактно має свою рідну мову і територію з юридично визнаними адміністративними кордонами, котрі виникли в результаті історичної суспільно-політичної формації та під впливом об’єктивного пасіонарного руху (національного відродження) мають право на самовизначення. Розподіл унітарної держави на федерацію є не що іншим, як технологія другої держави, або групи держав, розширити свої сфери впливу політичним або військовим шляхом, заради своїх антагоністичних інтересів по принципу: «Розділяй і володарюй».
В сучасному суспільстві, держави, заради все тих же спільних національних інтересів, як по ідеології розвитку соціуму (побудови соціально-політичних відносин) так і економічних стосунків, утворюють глобалізовані об’єднання і не лише по територіальному признаку. В наш час особливо чітко проглядаються такі об’єднання по енергетичному признаку, розділяючи світ на поставщиків енергоресурсів і їх споживачів, це і є вочевидь штучно сформована двуполярність людської цивілізації. Добре це чи ні, має бути досліджено майбутніми поколіннями, але зараз, при такому розкладі міжнародних відносин кожна держава, заради свого виживання, має твердо визначитися: З ким вона в цьому глобалізованому суспільстві?
При нейтральному статусі (неприєднання) така держава буде рано, чи пізно затиснута між сферами впливу двуполярного світу, що приведе до нестабільності, як політичної так і економічної, та локальних військових конфліктів, що яскраво проявилося зараз на півдні та сході України. Вживаний термін «багатовекторність» це теж ще одна спроба розірвати країну на частини з метою подальшого її поглинання більш мілітаризованою країною, або об’єднанням таких країн. Свій остаточний вибір має зробити домінуюча нація держави спираючись на способи і методи побудови демократичного суспільства.
