Чим приваблює круїз “Балтійський експрес” – чотири країни Балтики?
Середньовічний Таллінн, вишукана Рига, Хельсінкі з його резиденцією Діда Мороза і королівський Стокгольм – звичайно ж, ціною ! Сто з чимось євро на фоні зростаючої інфляції є найбільш переконливим аргументом на користь цього туру.
А ще перебування на комфортабельних лайнерах, відпочинок, розваги. Що може бути краще? Мені завжди було цікаво, як живуть інші народи. Спокійні прибалти, войовничі шведи, безпосередні фінни, як змальовує їх історія. Море, сонечко, морепродукти і інші принади манили до себе.
Тож ощадливі українці, окрилені надією зекономити, тобто побачити скандинавські країни зібрались в повному складі в певному місці в очікуванні довгожданого буса.
В чеканні пройшло хвилин 15, 20, півгодини і радісні усмішки на обличчях від’їзджаючих змінились нетерпінням. Через годину прийшла чемпіонка з негативних відгуків в інтернеті по цьому туру гід Лєна. Вона пояснила, що треба чекати ще з півгодини, бо менеджер застряла в пробці.
Через півгодини прийшла менеджер після перепою, тобто застрявши в пробці, нагадала собі я і ми нарешті вирушили в дорогу.
- Дві години простою ми наздоженемо за рахунок ваших санітарних зупинок – прорекла знамениту фразу гід. Дивно, як вона ще не запропонувала нам купити собі памперси.
Перша така зупинка була в зеленій зоні, з одним дерев’яним туалетом, але ми після тих слів були раді й цьому.
Їдучи, я мріяла собі про довгождану подорож, скандинавський загар та багато чого…
Далі наша гідиня почала розказувати, що можна купити в якій країні. Спокус було багато, але найбільш запам’яталось, що треба купити собі парочку тролів як оберег для дому.
- Я саме їду докупити троллиху подрузі – добавила вона.
- А які на вигляд тролі ? – запитав хтось.
- Про це потім дізнаєтесь – відповіла Лєна і почала збирати гроші за екскурсії.
Вона підходила до кожного індивідуально і всім пояснювала, що 115 євро за додаткові екскурсії – це дуже дешево, в порівнянні з екскурсіями в інших країнах. Тільки до чого тут інші країни, я второпати так і не змогла.
Поздавали не всі, так як в маршруті значились міста, в які ми і так потрапляли, і логічно, що маючи карту, можна було погуляти і самому.
Лєну то все дуже дратувало, особливо дратував її відомий режисер, що їздив в тур, щоб відвідати посольство. Вона так і не змогла пробачити йому і оточуючим незібрані гроші за тур, тому ходила зла і роздратована.
І ось ми в Таллінні. Старе місто вразило своїм середньовічним виглядом. Мощена бруківка, круті підйоми і спуски, вузенькі вулички, дахи з червоною черепицею, багато старих замків і фортець. А в центрі – середньовічне кафе з супом з лосятини за півтора євро , слойки з лося і ведмежатини, та гарні шерстяні і лляні вироби.
Таллінн мені дуже сподобався.
Потім був паром із танцювальними шоу, д’ютіком і дискотеками . Спокус витратити грошенята й дійсно було багато. Вина, косметика, чудовий шоколад. А ще можна було просто полюбуватись морськими видами чи позагоряти на палубі.
І от ми вирушили в Хельсінкі – країну тролів – як сказала Лєна. Можливо, то були її улюблені створіння, бо про Діда Мороза вона не сказала майже нічого.
- Покажіть нарешті, як виглядає троль – знову запитав хтось.
Лєна, маленька, злобна, бо не всі здали гроші, а може ще й мала проблеми з зубами, з округлим черевцем, гострим носиком і стильною зачіскою а-ля “Жирне волосся , зібране в хвостик” тримала в руці троля. Тепер я вже знала, як він виглядає.
І знову нам повезло з погодою. Було сонячно, тож усміхнені рижі і білобрисі фінни прогулювали дітей в колясках чи катали на качелях. Всюди було багато зелені, чистота радувала око. Бачили ми, крім соборів, і церкву в скалі, з багатьма органами і чудовою акустикою.
Чемно заплативши гроші за екскурсію в Хельсінкі, на виході з автобуса до пам’яток старовини ми чомусь завжди зустрічалися з мирно спацеруючими “халявщиками”з автобуса. Як виявилось, це все можна було обійти й самому, ще й до того гуляючі ходили, де хотіли і принесли дешевші сувеніри.
По дорозі ми їхали в Турку, там нас мав забрати паром. Та винахідлива гід і тут зібрала з нас гроші, сказавши, що “Це обзорна екскурсія.”
- В цьому місті є музей кораблів і собор, їх ви подивитесь іншим разом може, як самостійно сюди приїдете – віщала далі, не боячись нічого Лєна.
Потім вона завела нас в і так відкритий безплатний костел і почала розказувати його історію. Наперед скажу, за всі її розповіді протягом маршруту я би дала десь євро зо 20, як аванс за те, що кожна праця повинна бути оплачена.
Режисер, помічники режисера і студенти гуляли безплатно, що викликало вічне нарікання Лєни нам з цього приводу.
- Вони мене вже дістали – крізь зуби цідила вона, так що спочатку хотілось побути для неї психотерапевтом, щоб почути нарешті щось по програмі.
Паром “Балтік Прінцесс” з Хельсінкі до Стокгольму був найшикарнішим. Тут були окремо місця для дискотеки, шоу, класичної музики. Прогулюючись під зацікавленими поглядами підігрітих алкоголем шведів і фіннів, можна кожному вибирати свою програму, тому спати лягли всі переважно пізно, деякі й під ранок.
Грошей на все не вистачало і я вирішила зекономити гроші на дорожезній екскурсії в Стокгольмі, щоб купити малому іграшку – лося. Багато було охочих повернути свої грошики.
Але наша вигадлива гідесса придумала один цікавий фінт. Рано – вранці, біля причалу,коли дув пронизливий вітер, наша шановна пані вигнала всіх незаплативших з автобуса, тицьнула в руки карту в двох не співпадаючих місцях і , правда без копняка, сказала всім : Арівідерчі !
Змучені, після дискотеки чи шоу на класному паромі, наші голови працювали не дуже. Тому гроші забрали переважно студенти, які тут ще пішли в порт досипати, бо було рано, і дув пронизливий вітер, або ті поодинокі, хто точно знав маршрут. Зітхнувши, я пожертвувала лосем , і полізла в автобус на екскурсію.
Сумні, як лохи дивились ми на чудесні краєвиди Стокгольму, згадуючи свої 65 євро ( разом з музеєм.) До речі, як вияснилось, це набагато дорожче в порівнянні з місцевими екскурсіями.
Незважаючи на внутрішнє побажання Лєни мандрівникам заблудитись, вони прибули цілі і неушкоджені, витративши десь по 10 євро на метро. З захватом розказували вони про це чудове місто, що сподобалось їм найбільше. Вони самі побували і в королівському палаці, і на островах, і в музеї, правда, боліли трохи ноги, поки добрались з порту до метро. В Стокгольмі дійсно були будинки, як картинки, оригінальні сувеніри, каки ( так в них називаються тістечка) та ще багато цікавих місць.
Далі був паром до Риги. Цей паром мені запам’ятався піснями Джессіки на шоу. Маючи музичну освіту, я не могла не оцінити професіоналізм і вокальні дані співачки.
І ось перед нами Рига - чудесні будинки, прекрасна погода. Знаменитий Кітчин дім, дім Чорноголових, собори, замки, розповіді місцевої екскурсоводки викликали захоплення. Кожен провулок дихав історією – дім, де жив Шерлок Холмс, будинок, звідки викинувся пастор Шлагг, все з кіно, ну ви знаєте.
В Юрмалу з Риги на додаткову платну екскурсію вже мало хто хотів, тим більше, що значно дешевше туди і назад можна було добратись на місцевій електричці.
Але накінець на Лєну щось накатило, вона злобно огризалась, і взагалі сховалась в автобусі.
- Люди чекають грошей – так на наше прохання сказав їй знаменитий режисер і тут, як з ларця, вискочила гід і почала роздавати всім грошики. Щоб відомстити, вона пробувала поїхати без двох туристів, що спізнились на пару хвилин. Але, от досада, вони таки встигли повернутись.
Вкінці були свої прибамбаси.
- В нас є така традиція – збирати чайові екіпажу – сказала Лєна. Про цю традицію я чула вперше, а от обов’язкові анкети для опитування про якість обслуговування з зрозумілих причин гід давати побоялась.
В результаті до водіїв попав майже пустий пакетик з одно і п’ятигривневими купюрами.
І накінець пару слів про водіїв. Один, огрядний, не носив ні одного чемодана, ще й бурчав, на нас, чому не йдемо на такі чудові екскурсії. Він чудово підходив би, як пара нашій Лєні .
Другий, маленький, заслуговував тільки на похвалу. Він був чемний і постійно двигав сам наші тяженні чемодани. Та керував всім огрядний.
- Викинь той чемодан на фіг – на очах у шокованої туристки кричав він доброму.
Тож не дивно, що прощались ми виключно самі з собою, оминувши “членів екіпажу”.
Треба сказати, що сам тур мені сподобався, я побачила багато нового, зібрався гарний колектив освічених людей, які допомагали самі собі, як могли. Країни Прибалтики і Скандинавії не залишили нікого байдужим до їхньої неповторної краси.
