Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2630
Творів: 48084
Рецензій: 92827

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Притча

Люби

© Саландяк Я Анонім, 19-06-2014
     Вона є киця, хоч і блудниця,– колодязь насолоди-красоти…
          Ти сієш сім’я і твоє ім’я! За все, завжди відповідаєш ти.
                                                                  автор
                                                   1
     Вони твердо знали,– любіть ближнього! Коли він її зустрів,
то аж крикнув щиро:”Боже! Як я люблю її!” Коли вона глянула на нього, то крикнула щиро:”Боже! Я люблю його!”  Злились вони устами, сплелись тілами…Він посіяв сім’я своє в лоно її. Коли сім’я прийнялось, і це стало видно, то вона перестала бути такою красивою, як до того. Тоді він щиро сказав:”О Боже! Я ж не люблю її насправді!” Почувши такі його слова, вона сказала щиро:”Я не такого його любила! Я не люблю його насправді.” Він пішов жити до іншої, тої, яку ”насправді любив”. Вона народила сина, сказала немічному:”Живи собі, як знаєш!” і пішла жити до іншого, того, якого ”справді любила”.
        І запанувала довкруг ”палка і щира любов”.
                                                2
        Милосердні божі люди взялись ростити покинутого сина.
Ростили його в постійній праці та богобоязним. Вони завжди казали йому:”…шануй батька й матір своїх!”
        Коли він виріс, обжився та збудував будинок собі, то
запитав: ”А котра є матір моя?” Йому відповіли: ”Он та, під
муром, вся вже синя від недуг!” І впав він їй до ніг: ”Прости
мені, мамо!”Взяв її на руки, відніс до лікарів…”Мамо, ось мій
дім, ось тобі кімната, живи тут.”Знову запитав він:”А котрий є
батько мій?” Йому відповіли:”Он той, бездомний, що на смітнику живе!” І впав він йому до ніг:”Прости мені батьку мій. Я знаю,ти не маєш де жити. У моєму дворі є простора собача будка, приходь, можеш поселитись в ній!”
                                                3
         Сувора і холодна була осінь. Прийшов батько в двір сина свого, тай поселився в собачій буді, і живе там. Як побачив це син, то зм’якло серце його:”Іди тату в будинок, ось тобі кімната, живи там, а я куплю собаку, хай живе в тій буді.” Як почув такі слова батько, то аж загарчав несамовито і вхопився зубами за край буди:”Мій любий синочку, не купляй собі собаку. Дозволь, хай я буду охороняти твоє майно, тебе і матір, бо я заслужив бути собакою!”

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Попович Роман, 19-06-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.806303024292 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …