Це так швидко пролетить. Бо що таке літні місяці. Встигнуть відквітувати іриси, зацвітуть троянди і літо настане вповні.... І будуть співати жайворонки, і вся земля буде пахнути ліліями, трояндами, першими ягодами черешень, полуниць, суниць. Цвіркуни змагатимуться в тому, хто вище потягне ноту вечора. Цікаві жаби перепитуватимуть одна одну де і що сталося за день. І дзвенітиме світ дитячим сміхом, і народжуватимуть матері... І закохані будуть по всій землі мріяти про чисте небо над їхніми головами. Все буде гарно.
Другий бік медалі - злодії крастимуть, бандити вбиватимуть, політики мріятимуть захопити світ. Але це не для нас. Воно чорне, зле і нас не повинно зачіпати. Хай вони відповідають за свої вчинки.
А нам тішитися кожною хвилинкою на цій землі. Люблю світ від першої до останньої квітки. Люблю його всяким: гарним, сумним, уквітчаним, люблю, коли туман пливе над світом, коли зірки перемовляються у нічній тишині, коли сонце намагається зігріти навіть останній закуток на землі, коли пісня лунає рідна, коли музика така гарна, ніжна торкає душу... Люблю ранки літні, кріп у казковій короні з роси та павутини . Просто люблю... Люблю немовлят в колисці. Коли над ними ще літають ангели надій... Люблю людей, котрі також люблять світ цей і серця у них для світу - на весь світ...
Та попри все не можу змиритися з тим, що йде війна, що гинуть люди. Що ті, хто стільки приніс зла людям, і далі сміливо виступають у парламенті. Зрадники - і у найвищому державному органі? Де ще таке можливо? Намагаюся не думати про це. І вслухаюся у таке звичне: «Кум, кума, де бузько? Нема. А де? Умер. Коли? В четвер». Може, нарешті, і той утікач - бузько умер і перестане фінансувати війну на нашій землі?… Але ось знову слово беруть комуністи та регіонали… І бузько підносить голову.
Та ні, при чім тут бузьки? Улюблені птахи. Які приносять на крилах весну, а під крилом діточок. Жаби, жаби.. Ви боїтеся бузька, бо він загрожує вашому життю. А ми - отих народних слуг, які також загрожують нашому життю, життю України.
Тому це так швидко пролетить. Отой час до виборів. Невже знову хтось за двісті гривень , чи за пакет гречки продасть Україну? Невже знову?
Краще не думати. Ось як квітують півонії, іриси, вже зацвіли троянди… І десь кумкають жаби.. «Кум, кума..Де бузько? ..»
