Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44105
Рецензій: 86028

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Інопланетні казки: Приборкувачі з Сузір'я Столової Гори

© Олексій Спейсер Кацай, 25-05-2014
У далекому-далечезному Сузір'ї Столової Гори біля далекої-далечезної зірки крутилася одна далека-далечезна планета. Називалася вона Булькан і увесь час булькотіла своїми вулканами. Це гори такі розпечені, в яких камінчики плавляться. А потім через верхівку лавою виливаються .

Дуже гарячою була планета Булькан. І мешканці її - булькани - теж були дуже гарячими. Особливо діти. Адже дорослі від віку вже остигали, а діти аж ніяк остигати не хотіли. Нудно їм було охолоджуватися-прохолоджуватися. Набагато цікавіше було поміж вулканами бігати. Язиками з ними дражнитися.

А дорослі їх лаяли за це. Тому що були вулкани абсолютно дикими. І могли, кого хочеш, дуже-дуже обпекти своїми довжелезними язиками червоної лави. Але невгамовні дітки-жаринки хіба когось послухають?

Одного разу двоє маленьких бульканчиків, жарчик Боля і жарчинка Бела, побігли дражнити вулкан Столавий. Він так називався тому, що в нього аж сто довжелезних язиків лави було. Але він ними дуже повільно ворушив, а жаринки своїми двома – дуже швидко. І від того Столавий дуже  сердився й димом пахкотів. А потім камінням плюватися починав з роту-кратера. Весело-о-о!

От біжать-котяться жаринки, перетріскуються:

- Ну, сьогодні ми Столавого дістанемо! До самого дна кратера. Тільки б дорослі не побачили.

- Не побачать, до них інопланетяни прилітають. А їм їх пригостити нема чим. Тож усі по магазинах бігають.

Підбігають вони до вулкану, а біля нього якесь диво незрозуміле стрибає. І вже дражниться. Тільки не язиком червоним, а дивною такою пляшкою такого ж самого кольору.

- Ти це чого ? - запитує в дива Боля.

- Ні чого, а навіщо! - відповідає диво.

- Ти це що таке? - запитує Бела.

- Ні що, а хто. Я - славетний астронавт Борька Барбарискін. З планети Земля, якщо хто не знає.

- А чого-навіщо ти, славетний Борька Барбарискін, нашого вулкана дражниш?

- А навіщо-чого він мій космічний корабель обпік? І мені два пальці, - витягнув славетний астронавт свою земну кінцівку-розтопирку. - От я його зараз вогнегасником!

І пляшкою своєю червоною помахав.

- Вогнедражником? - не розчула Бела.

- Гас-ни-ком. Я і вас загашу, якщо лізти будете!

І астронавт Борька Барбарискін направив свою червону пляшку на жаринок. Бела навіть засичала тихесенько від обурення. А Столавий зловчився та й плюнув іззаду каменем славетному Барбарискіну просто нижче спини.

- Ах, так! Ну, тримайся! Я тепер точно тебе приборкувати буду!

- Придуркувати? - не розчув Боля.

- Приборкувати! Щоб диким не був. І не плювався славетним астронавтам нижче спини, - сказав Борька Барбарискін та й хлюпнув піною на найближчий язик Столавого.

Той навіть зашипіти не зміг. Тільки димом зайшовся.

- Йому ж боляче! - затріщав Боля.

А Бела замість Столавого зашипіла погані слова інопланетянину.

- А як же його приборкувати по іншому? - здивувався поганим словами славетний астронавт .

У цей час Столавий зовсім розлютився на своє приборкування. Засвистів парою, застукав камінням, та й відразу десятьма вогняними язиками почав оточувати двох жаринок-булькан і одного славетного астронавта-землянина.

- У мене піни в вогнегаснику на десять язиків не вистачить, - знітився астронавт Борька Барбарискін .

- Тікаймо! - затріщала в усю свою бульканську силу Бела.

А сміливий жарчик Боля вихопив червоний вогнегасник з земних кінцівок-розтопирок та й направив його на найближчий язик. Але піною бризкатися не став.

Бо все одно злякався дикий вулкан Столавий і завмер тим самим своїм найближчим язиком. Астронавт і жаринки перестрибнули через нього. Столавий іншим язиком заворушив. А Боля й на нього вогнегасник направив. Той теж завмер. Так і стрибали, піну не витрачаючи, поки не зупинилися. А коли зупинилися, зрозуміли, що з переляку не в той бік стрибали. Тому що опинилися дві жаринки-булькани і один славетний астронавт-землянин біля самого, що ні на є, Столавого кратера.

- Нічого, - протріскотів Боля, - зараз назад пострибаємо. Це, до речі, не приборканням, а дресируванням називається. Щоб нікому нічого не боліло, а тільки лякало. Про всяк випадок.

І знову спрямував дресирувальний апарат на найближчій язик Столавого. Але раптом з кратеру вилетіла величезна каменюка та й вибила червоний вогнегасник з помаранчевих щупалець жаринки. Ой, що ж воно тепер буде!?!

- Й-ех, ви, дресирувальники-прибиральники! - малиново спалахнула жарчинка Бела. - Дикі вулкани не приборкувати потрібно, не дресирувати, а пригощати. Аби вони добрими стали.

- Як це, пригощати?!

- А ось так!

І Бела дістала зі свого рюкзачка бульканські цукерки-гориски, та й кинула їх просто в кратер. «Пих!» - сказав вулкан Столавий і навіть облизнувся одним язиком. А інші язики остигати розпочали.

Тоді й Боля дістав з кишені шоколадний батончик «Димс», що вже й розтанув увесь, та й кинув його услід за горисками. «Пух!» - сказав Столавий.

А знаменитий астронавт Борька Барбарискін почухав потилицю і дістав зі скафандру велике червоне, як вогнегасник, яблуко. «Плюх-плюх-плюх!» - зацмокав кратером дикий вулкан.

- Та що ж ви оце робите!!! - зненацька пролунало знизу. - А нумо, тікайте звідти! Він же вас обпече! Ну, ані на хвилинку не можна вас самих залишити! В магазин за частуванням для інопланетян сходити не можна!

Це до жаринок батьки їхні бігли по зовсім вже остиглих від солодощів язиках лави. А ззаду з довгим пожежним шлангом їх наздоганяв тато землянина-астронавта.

- Обережніше, обережніше! - кричав він. - Це ж абсолютно дикий вулкан!

- Пих-пух-пих ! - обурився Столавий і кинув у земного тата шоколадним тортом.

А в бульканських батьків - яблучним пирогом і бісквітним тістечком. Це все він в собі з жаринкиних частувань спік. А потім наповнив кратер лавою, остудив її і вийшов великий-превеликий стіл. За який і сіли бенкетувати булькани зі своїми земними гостями.

- Ах , - казали вони своїм дітям, - які ж ви сміливі у нас. Справжні приборкувачі!

- Ні, ми не приборкувачі . Ми - найкращі в усьому космосі пригощувачі.

- А я тепер не Столавий вулкан, а Столовий, - пихтів і собі колишній дикий-дикий вулканисько. - Бо теж всіх пригощати люблю. Ви в мене тільки частіше цукру кидайте .

І з тих пір ще більше інопланетних гостей стало на гарячу Булькану прилітати. І всім їм місця за Столовим вулканом вистачало. А славетний астронавт Борька Барбарискін свій вогнегасник під ситро переробив і, не скупившись, частував ним чи не усі вулкани цієї смачної планети. Від чого та ставала тільки смачніше та смачніше.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Михайло Нечитайло, 27-05-2014

[ Без назви ]

© Артур Сіренко, 26-05-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.50781083106995 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Людина і Зло: «Концерт пам’яті янгола» Шмітта
Нещодавно у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ нова книжка малої прози Еріка-Емманюеля Шмітта — …
«Україна 2030»: Пан або пропав
Очевидно, будь-яка нація, яка здобуває незалежність і власну країну, має ухвалити принаймні приблизний …
Риб’ячий жир «Чорного лебедя»
Зазвичай, коли потрібно проаналізувати якесь явище, книгу в тому числі, то починають із контексту. Передумови …
Допоки ми дихаємо, вихід є: Нік Вуйчич «Життя без обмежень»
«Допоки ми дихаємо, вихід є» — безсумнівність та актуальність цього твердження доводить власним життям …