Вона зараз метелик. Вона вже не буде повзати в очікуванні дива. Після кокона вже нічого не залишилося з того, чим варто дорожити. Летіти... А куди - вкаже попутний вітер, сонце і пахучі квіти. Їй всі раді і всі хочуть затримати, але їй цього вже не треба.
Будучи гусінню вона відчула , що значить затримуватися. Її топтали як останнє зло. Не було її буттю співчуття. Вона була для них жахливим шкодником. Але наївно вважала, що все ж таки є сенс і глибина. Що їй всього лише потрібно змінитися... І цькування закінчиться.
А тепер їй все одно. Немає нічого важливого. Ні сталості. Вона покружляє до захоплення , але не дасть себе зловити. Швидко летіти, адже життя метелика - коротке, а потрібно стільки встигнути зробити...
***
Трішки незрозуміло ...
Ти зараз вода. Ти не мислиш, навіть не відчуваєш. Ти просто живеш. Точніше переливаєшся з хвилею.
Твоє життя в цій енергії. І ти шукаєш як би лишитися на гребені хвилі, щоб не бути в затишші серед гальки, піску і камінчиків... Поринути в русі, боячись розчинитися тиші і порожнечі.
Ти не хочеш зупинитися і уникаєш думати, хто ти є.
