Сьогодні великий день. Шанс для групи, що вже рік помітно музикує у підвалі. Скільки порогів оббито, скільки студій обійшли.
Не формат.
А звуки так і розривали із середини. Голос – ніби відділявся від тіла.
Хто чув?
Ніхто.
Та все зміниться. Ввечері концерт. Приїде Той, чиї постери заповнюють стіни. Єдиний виступ. Все залежить від цього.
Він – вокаліст. Обличчя команди. А отже – лідер. Мусить думати про майбутнє. Скільки друзі витримають? А якщо розбіжаться?
От і скінчився феєричний концерт. Які враження! Очі засліплювали софіти і декорації.
Справжнє шоу!
Кумир швидко йде до виходу крізь натовп шанувальників. Треба ловити момент.
Дозвольте на хвилинку! Спробував проштовхнутися до зірки.
Та де там.
Не почув. Пройшов.
Все.
Що далі?
Втомлений фронмен сховався за дверцятами лімузину. Усміхнувся. Згадав того, що так завзято намагався запропонувати записи своєї групи. Чув їх.
То була дивовижно щира і цікава група.
Шкода, що не вийшло. Все одно він уже не міг би їм допомогти.
Хороші хлопці. Сам був таким.
Колись.
