Їхній союз тривав відносно довго. От тільки тріщина повільно розширялася, аж доки її вже стало неможливо склеїти.
Вони розійшлися мирно. Але й досі залишалися партнерами по бізнесу. Так навіть краще. Коли ніхто нікому нічого не винен. Мирно співіснували кілька років. На паралельних орбітах.
А потім ВОНА зійшлася з іншим, перспективнішим. Європейцем. Він допоможе їй фінансами, відкриє перед нею нові ринки збуту. Принаймні, обіцяє…
Але ВІН таку ідею не підтримав. Не сподобалась думка її з кимось ділити. Чомусь ВІН й досі вважав, що має на неї якесь право.
Напружувалась атмосфера, розпалювались пристрасті, аж доки не дійшло до війни протиріч. Або з ним, або ні з ким. А не хоче по-доброму, візьме її силою. На щастя, має в таких справах хист. Вміє переплітати правду з інтригами, блефувати й домовлятися з потрібними людьми.
Ділити бізнес – лише через суд. Її прохання розійтися мирно ВІН зустрічає зі сміхом, ВОНА не впізнає колег, більшість яких зайняли його бік. «Ким вона себе уявила? Яка з неї бізнес-леді? Так, бідна родичка…»
ВІН виявився слизьким типом, ВОНА – заручницею ситуації. Не обійшлося без бруду, провокацій. ВІН поширював про неї найбезбожніші чутки, намагаючись її дискредитувати, вивести із себе. ВОНА виправдовувалась, хоч і помічала, що їй все менше вірять. Біле поволі сіріло…
Європеєць обіцяє допомогу. Але не поспішає захищати. ВІН бізнесовий партнер його родичів.
Перші бої виграно практично без зусиль. Чималий шмат її бізнесу вже в його кишені. Шкода, ВІН не може одразу все у неї забрати ( не надто привабливо виглядатиме в очах партнерів). Вдовольниться ще кількома частинками. Все одно вони по праву його.
ВОНА шукає нових партнерів для створення коаліції, ВІН знищуватиме її поступово, щоб розтягти страждання, або дати їй час оговтатись, зробити крок назад, до нього, передумати, зупинитися.
Хіба ВОНА не бачить, що ВІН не відступить від задуманого? Хіба ВІН не розуміє, що ВОНА не здасться без бою?
