Травнева ніч дарує безсоння. Легко сколихне місячну доріжку на спокійному плесі озера.
Місяць посилає дрібку світла у вікно. Між шелест фіранки проникає світлячком на стіл.
Наче свіча, що танцем спалахів будить фантазії образів, спалахує молочна приглушена місячна мара.
Тиша пробуджує голос серця, дарує сміливість зазирнути в те, чого уникає світло дня.
Золота павутинка оплітає сад і дарує деревам зоряний цвіт.
Чи чути голос нічного птаха?
Така коротка ніч свіжого подиху перед літньою спекою. Тільки хрущі поспішають на світло.
Повний місяць затопив пів неба і не дає відвести погляд від свого пишного ореолу, що оточив блиском хмари.
Прокинулися пахощі квітів ночі, наповнюють оксамитним маревом полохливих видінь.
Небесна течія несе місячний ліхтарик до берега дня непомітно, але невідворотно.
Зовсім скоро диво закінчиться. Казка залишить цей затишний куточок, щоб помандрувати десь далеко.
До наступної ночі.
