Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96045

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 38516, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.118.184.36')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Казка для дорослих

Доле, Принц злякався дракона?

© Ганна Фельцан, 09-05-2014
   Доле, вкрай ірраціональна. В мене виникло до тебе перше питання. Що це було? Генеральна репетиція, примара, чи історія з шансом на продовження? Чи все ж таки нічого. Ще один молодий чоловік, який проходив повз і, не прагнучи того, смертельно зачепив. Пишу це і самій смішно.. Який там «ще один», якщо його голос втерся в пам’ять навіки… Я впевнена, що це була доленосна зустріч. Так, саме «доленосна». Ти несла її мені крізь всі випадковості, крізь всі недозустрічі, крізь всі секундні погляди. Ти приготувала її мені,  а я не сміла відмовитись. А коли  смієш відмовляти, не дивуйся, коли залишишся  в кінці нізчим. Хоча я маю невиліковну порожнечу в грудях. Дякую і на цьому.  Напевно, я носила її з собою завжди, але до зустрічі з ним вона була латентною.
   Питання під номером два.. Що тепер мені з цим запропонуєш робити? Зациклитись на тому єдиному вечорі, забути його чи як завжди, робити вигляд, що мені все рівно? Тоді й забувати чи тримати в пам’яті немає що. Так простіше, так звичніше, так ультрамодно. Суперечу  собі, не люблю безглузді питання й сама їх задаю. Доля не пропонує виходи, а навпаки закриває їх, залишаючи один єдиний – змиритись.  По правді, для нас , панянок, це завжди єдине благородне заняття, як вишивати і таке інше. Цьому, напевно, і вчили колись при дворі.
   І третє. Як мені забути той погляд, ту посмішку,коли я, як в кращих кінострічках, з байдужістю на обличчі, впевнено  спускалася сходами? Де мені діти цю згадку? Я б її злегкістю сховала, викинула, спалила, але ти наказала мені її берегти… Я розумію, як дівчатам пасує той сум в очах, та безвихідь, як виділяє їх це з поміж їм подібних. Та що мені з цього? Дякую, що горе хоч схуднути допомагає.
   Не мені в твої справи втручатись.  Я знаю, що колись цей фрагмент мого існування, немов останній мазок невідомого майстра, доповнить Великий шедевр. І тоді я вже точно буду знати для чого, чому, як. А тепер залишається змиритись, аякже.
   «Ти увірвася в моє життя непрохано, всього на кілька днів. Підібрався ближче за тих, хто був до, і тих, хто буде після. Зламав мене, переїхав, вбив. Всього десятки повідомлень, всього одна зустріч. Ти, я і сховані, наче під тепленьким покривалом, за хмарами зорі. Що накажеш мені робити з моїми уламками з пам’яті? Що пам’ятаєш ти? Чи зміг забути запах мого волосся? Ти виглядав не менш закоханим, не менш щасливим. І ти безслідно зник. Принц злякався Дракона?»

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Не принца... на баскому скакуні, А того, з ким би ранок зустрічати...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло, 10-05-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 10-05-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.046110868453979 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати