Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44260
Рецензій: 86428

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Комедія. Фарс.

Оператор

© Шеремета Олександр, 04-05-2014
Ця історія могла статись із кожним з нас. Прийти неочікувано, посміхнутись у ясний літній день і залишитись назавжди у пам’яті тих, кого вона торкнулась. Історії – це такі події, які трапляються, коли їх не чекаєш. А коли намагаєшся знайти – то обов’язково знаходиш на одне місце. Вони можуть промайнути вранішнім сонячним промінчиком на повіках сплячого чоловіка, і розбудити його, знаменуючи початок.
Отже, ця історія про одинака, який довгих три місяці страждає від втрати коханої дівчини. Вона ж в свою чергу компенсує недавній розрив любовним туркотінням із статним чоловіком середніх років. Його новеньке авто та трикімнатна квартира прямо-таки заполонили її спустошене розлукою і спрагле до кохання серце. Вона нерідко жалілася новому залицяльнику на брак уваги, та після шестигодинного шопінгу, її недуга минала так само швидко, як і мігрень після успішної відмови від сексу. Тобто, як ти уже зрозумів, мій дорогий читачу, вона абсолютно нічим не примітна особистість. Тому звернемо хутчіш свою увагу на нашого бідолашного, вбитого горем героя. Поки ми згадували його колишню, він уже встиг прокинутися, дорогою до туалету почухати свій зад, і гучно пустити вітри. Поглянувши в дзеркало він згадав, що на тому тижні пам’ятав про те, що три місяці як не стригся. Колись миловидна зачіска поступово трансформувалася у гніздо австралійської глазчатої курки. А рясна борода незграбно стирчала у різні боки, і нагадувала не раз використану дротяну щітку по металу. Оскалившись при демонстрації давно нечищених зубів, його збентежила власна огида до самого себе. «Що я із собою зробив?» - ледь чутно прозвучало риторичне запитання. «Треба хоча б рослинність на голові розчесати…»
Вдихнувши ковток свіжого повітря, він висунув голову із кватирки і всією масою увалився на просиджене крісло в кутку орендованої кімнати. Йому було важко… Наш герой не міг просто так взяти і викреслити ніжні та приємні спогади від трьох спільно-прожитих років із жінкою, яку щодня, мов у перше, обожнював. Вона ходила павою поряд із ним, а він подібно вірному псу, тішився кожній секунді її уваги. В глибині душі він завжди розумів, що довго їхні стосунки тривати не можуть. Три роки – це і так занадто довгий строк. Він просто сліпо вірив, і складав примарні плани… Відчуття безпомічності та непотрібності видушили сльозу із вологих очей. Його обличчя сотнею м’язів змінилося на гримасу відчаю та нестримного плачу. Дихання переривалося частим та коротким хниканням, а у горлі ледь ковталася грудка безнадії.
Самоґвалтування спогадами перервалося дзвінком мобільного телефону. Чоловік взяв слухавку і крізь сльози розгледів на моніторі невідомий номер. Хто це міг бути? Її номер хоч і банально видалив, але все ж само собою пам’ятав. Серце заколотилося у невгамовному ритмі. «Може все ж вона? Тоді відповідати не треба. А може… Ні! Остаточно, ні!» - наказав він сам собі і продовжував вдивлятися у мигаючий екран, доки той не висвітив дванадцять пропущених викликів. Шість від батька, п’ять від директора фірми, на якій він три місяці тому будував успішну кар’єру офісного планктону, і один номер невідомий. Не встиг наш герой переступити порожню пляшку з-під пива на шляху до крісла, як телефон знову завібрував у руці. Не гаючи ані секунди, він прийняв виклик.
«Доброго дня! Вас вітає компанія «Купи квиток»! Мене звати Вікторія. Пропоную вам, тринадцятого липня, відвідати захоплюючий концерт «Битва басу та баритону». На вас чекає незабутнє видовище у комфортабельному залі аматорського театру. У виступі приймуть участь як іноземні гості, так і давно улюблені та широковідомі у своїх колах земляки, такі як: Сашко Бейс, Ваня Драм, Юрко Шкурко, а також Вася Тромбон. У якому ряді партеру ви бажаєте забронювати місце?» - вивченою на зубок скоромовкою протараторила дівчина. Наш герой декілька секунд роздумував над відповіддю. Кинути слухавку йому не дозволяла менеджерська солідарність, а прийняти пропозицію оператора із приємним голосом, означало покласти край своєму вимушеному аскетизму. Тому альтернативою для нього став жарт. «Дєвочка, я сантехнік! Я на визові! Тут труба рвонула і гівно хлеще у всі сторони. А, чорт, прямісінько в писок ляпнуло.» Дівчина, по ту сторону дроту, ледь стримувала сміх. Вона розуміла, що клієнт, хоч і веселий, але висковзує з рук. Тому, налаштувавшись максимально серйозно, перепросила за невчасний дзвінок, і поцікавилася коли можна перетелефонувати. Аскет переніс розмову на наступний день. Він із самовдоволеною посмішкою, яка, між іншим, давно не майоріла на його обличчі, всівся на улюблене крісло. І я б збрехав тобі, мій любий читачу, якби не сказав, що цей дзвінок вніс в душу нашого героя промінчик радості. Через пару годин дивної розмови, він все ж вирішив вийти на вулицю. Та далі кіоску, в якому він періодично купував пиво, дійти не вдалося. Зате спогади, які ятрили його серце, тепер чергувалися із голосом оператора Call-центру.
Наступний день ознаменувався походом до цирульні. Дивно, як змінюється людина, якій ледь перевалило за третій десяток літ, під впливом депресії та алкоголю.
Ближче до п’ятої години вечору, телефон знову задзвонив. Сидячи на лавці під під’їздом, чоловік дістав мобільний із кишені. На дисплеї мигав невідомий номер. Не той, що дзвонив напередодні, бо той він записав у телефонну книгу. Не зволікаючи, він натиснув кнопку виклику.
«Доброго дня! Вас вітає компанія «Купи квиток»! Мене звати Вікторія. Пропоную вам, тринадцятого липня, відвідати захоплюючий концерт «Битва басу та баритону». На вас чекає незабутнє видовище у комфортабельному залі аматорського театру. У виступі приймуть участь як іноземні гості, так і давно улюблені та широковідомі у своїх колах земляки, такі як: Сашко Бейс, Ваня Драм, Юрко Шкурко, а також Вася Тромбон. Ну як, вам вдалось зупинити течу?» - хихикаючи запитала дівчина. На що наш герой відповів ще більшим фарсом:
«Політ триває добре. Працює третій ступінь. Самопочуття відмінне. Настрій бадьорий. Все проходить добре. Бачу Землю. Бачу обрій під «Взором». Облетівши Землю, я побачив, яка прекрасна наша планета. Люди, давайте будемо зберігати і примножувати цю красу, а не руйнувати її! Політ продовжуємо, все нормально. Прийом…"  
Такого повороту подій від сантехніка Вікторія не очікувала, і розсміявшись у мікрофон, кинула слухавку. Наш герой сам, залившись дзвінким реготом, довго витирав сльози від сміху. Його життєва позиція покращувалася на очах. Він невільно знайшов такого собі співрозмовника, навіть, як йому здавалось, друга. А дівчина знала, що як тільки їй захочеться підійняти собі настрій, вона може набрати вже знайомий номер. Два дні її вихідних пройшли у розповідях про веселого дивака. Вона розповідала друзям та рідним його кумедні відповіді на телефонні дзвінки. А він страждав без неї у своєму кріслі, обклавшись пляшками з-під пива. Думки про колишню цілком замінилися не менш радісними думками про друга, який вже другий день не дзвонить. Тому, після чергової порції алкоголю, він вирішив набрати номери, які підписав у себе у записнику як: «Друг» і «Друг2». У відповідь же він чув приємні, але чужі голоси інших операторів, які так само майстерно висікали завчені скоромовки. На третій день його пригноблений стан, на улюбленому кріслі, рухнув дзвінок від «Друга».
«Доброго дня! Вас вітає компанія «Купи квиток»! Мене, як і раніше, звати Вікторія. Пропоную вам, тринадцятого липня, відвідати захоплюючий концерт «Битва басу та баритону». На вас чекає незабутнє видовище у комфортабельному залі аматорського театру. У виступі приймуть участь як іноземні гості, так і давно улюблені та широковідомі у своїх колах земляки, такі як: Сашко Бейс, Ваня Драм, Юрко Шкурко, а також Вася Тромбон. Як пройшло приземлення на матінку-землю?» - майже серйозно запитала оператор.
«Ой, мені зараз трохи не зручно розмовляти. Я на зйомках…» - захекавшись, відповів наш герой. За мить трохи змінивши тон, та прийнявши іншомовний акцент, продовжив розігрувати сцену. «Антоніо! Баста! Що коїться? Ти в кадрі! Бери Хуаніту за стегна та змінюйте позу… Г-гм. Ось бачите, Вікторіє, я п’ятий дубль знімаю.» - змінивши, під час відкашлювання, голос на свій, відповів порноактор. Наш герой знав, що ці слова розсмішать оператора. Так і сталося. Він і сам не посоромився розреготатися в слухавку. Злегка заспокоївшись, дівчина продовжила розмову.
- Концерт вже завтра. Ви підете на нього?
- Залюбки схожу, але тільки з вами.
- Я в цей час на роботі буду.
- Я зараз теж на роботі, але приділяю вам увагу… – витримавши секундну паузу, він продовжив. - Давайте, завтра о 18:30, я буду вас чекати у парку поряд з театром.
- Я намагатимусь…
Тринадцяте число, липня місяця настало. Годі й говорити, це був справді великий день для нашого героя. Він вимився, поголився, почистив зуби, та навіть вдягнув свій найкращий костюм. Повірте, його хвилюванню не було кінця. Серце шалено колотило у грудях, а в очах іскрилася радість. Рівно о 18:15 він прийшов на місце зустрічі. Біля клумби стояла висока і струнка білявка. В обох руках вона тріпала сумочку і когось виглядала. Набравшись духу, чоловік поступово наближався ззаду. «Реверс нічого так...» - заключив він для себе. На пів кроку до неї, вона обернулася і він оцінив її аверс. Перед ним стояла сама богиня краси. Пухкенькі уста, розтягнуті у ледь помітній усмішці, прямо-таки напрошувались на поцілунок. А бездонні блакитні очі здатні були розтопити своєю ніжністю Антарктиду.
- Привіт. – впівголоса привітався він.
- Привіт. – відповіла вона. І тут настала незручна пауза.
- Я – сантехнік! – впевненіше продовжив наш герой. Дівчина відповіла припіднятою бровою. – Я – космонавт! – друге ствердження викликало легкий смішок. – Не пам’ятаєш? Я порногерой… Антоніо… – ця заява викликала у незнайомки обурення. Вона була ладна вліпити нахабі ляпасу, але у розмову втрутилась інша білявка із довгим, спадаючим на пишне декольте волоссям. Це була вона… Та, яка принесла йому стільки болю. Це була його колишня… Такий оберт геть збив його з пантелику. Невже той приємний голос у слухавці належить його кату? Чому ж вона назвалась не своїм ім’ям? І як він міг не впізнати її по телефону?
- Дозволь, колежанко, я відберу у тебе цього красеня… - вхопивши за руку чоловіка, вона безцеремонно поволокла його подалі. - Ти що геть здурів?! Ось так просто підходити до невідомих дівчат і чіпляти їх цією маячнею, ти вважаєш це нормальним? - не давши йому шанс на відповідь, вона продовжила. - Зібралася піти на грандіозний концерт «Битва басу та баритону» і тут таке нещастя зустріла. Їй Богу, як тобі не соромно? - Наш герой зніяковіло втупився в землю, і намагався в голові скласти хоч якусь ясну картину. Не виходило. Її крик заважав. Після незліченної кількості образ, та порівнянь із ганчіркою, він не витримав і голосно запитав.
- Так це не ти зі мною розмовляла по телефону? Ти не оператор Call-центру? - відповідь застрягла у дівчини в горлі. Але за мить прозвучала ніжним знайомим голосом десь позаду.
- Я – оператор! Я – Вікторія! А ви і є той самий сантехнік, він же космонавт, він же порногерой? - До того як чоловік обернувся, його колишня увійшла в ступор, а незнайома білявка втратила свідомість. До нього наближалася невисока, тендітна, мов квіточка, дівчина. В очах її, літнім сонцем відблискувало щастя, а ніжні маленькі уста розтягнулись у миловидній посмішці. Вони зустрілися. Нарешті.
Після цієї історії вони дуже здружилися. Дружба з часом переросла у кохання. А кохання переросло у буденність, із витікаючою циклічністю: робота – дім – робота. Та все ж вони не лінувалися урізноманітнювати сірі будні різними розважальними заходами. Нашому герою навіть прийшлися по смаку таланти: Сашка Бейса, Вані Драма, Юрка Шкурка, ну і звісно ж Васі Тромбона.

P.S. Всі імена були вигадані. Будь-який збіг із реальними талантами – це всього лиш збіг.
За натхнення хочу висловити подяку оператору Call - центру, яка запропонувала мені квитки на вищезгаданий концерт. І хай вона вже пробачить мене за «жарт із трупою акторів».

Шеремета Олександр, Київ-Хмельницький, 2009 рік.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 05-05-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.4817750453949 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …
Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат»
Сергій Жадан написав роман, на який чекали три роки. Чекали хоч і з нетерпінням, проте мовчки. Чекали …
10 рекомендацій із книги «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»
Одним із найбільших страхів майже кожної матусі є страх, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна …