Одинадцять років ми навчалися в одному класі. А потім наші шляхи розійшлися. Я лишилася жити в Славуті, а Рая з родиною переїхала до Росії.
Рік тому вона знайшла мене через соцмережі. Ми почали переписуватись, спілкуватися по скайпу. У школі ми з Раєю, здається, не були настільки близькі, а тут вона мені стала чи не найліпшою подругою.
Минулого літа Рая з чоловіком приїздила до рідної Славути, була у мене вдома. А потім довго дякувала, що я прийняла її наче рідну сестру. Приємно. А як же інакше?
У своїх розмовах з Раїсою ми якось оминали політику. До минулого понеділка. Зазирнувши на її сторінку в Однокласниках, я була неприємно здивована тим, що подруга так підтримує політику їхнього президента. Ставить лайки навпроти його знімків, пише патріотичні коментарі. Уже тоді відчувала, що наша розмова буде тяжкою. Хоч і не уявляла, наскільки…
Вже перша заява Раї спричинила маленький шок.
- А чому ви вирішили, що півострів належить вам?
Ми з нею сперечалися практично до першої ночі. На всі мої контраргументи вона роздратовано кидала: «Вам показують неправду». «А вам?» - кричала я у відповідь. «Він не така людина». «Така!» «Ваші брешуть!». «Ні, ваші!»
Після тієї розмови мені було боляче і прикро. Вночі я майже не спала, а наступного ранку увімкнула новини на ОРТ. Просто так, із цікавості. Стало важко дихати. Почуте виглядає так правдоподібно…
Коли чуєш про інформаційну війну по телевізору або натрапляєш на статті в пресі, це не зачіпає тебе так, як тепер, коли ти торкнувся цього особисто. На форумах в Інтернеті вже давно воюють, поливаючи одне одного добірним брудом. І де береться стільки ненависті? Чому вірити? Кому?
Страшно… Страшно, коли руйнуються твої плани і сподівання. Страшно, коли не впевнений у завтрашньому дні. Страшно втрачати друзів і остерігатися людей, які нібито вчора були братами. Страшно, що інформаційна війна стала загальним психозом і розділила не тільки держави, але й людей.
На сторінці Раї знову заклики на підтримку їхнього президента. Я теж полайкала патріотичні картинки нашої країни. В тому числі і їй на зло. То що відбувається? Ми вже воюємо? Я і Рая?
Розумію, що ми навряд чи знову спілкуватимемося і не певна, що мені цього захочеться. Нас розділила надто щільна стіна нерозуміння. Але не можу наважитись видалити її зі списку своїх друзів. Якось не піднімається рука…
