Вікно в природу Ось якими були ці дні минулого року
Ой, важко прокидалася земля після довгого зимового сну, неохоче. Затишно, м’яко, тепло було дрімати під пухкою сніжною ковдрою. Скільки того снігу намело! Весна вже – а в садку по пояс! Радіоприймач не вгамовувався – стільки-то місячних норм випало за добу, стільки-то тонн. Це ж треба комусь рахувати! Статистика…
Паніка! Ґвалт! Життя зупиняється – сніг!
Це так у нас, у людей. А земля тихенько дрімає, та, знай, дякує: хай припорошує.
У сонця своя статистика: кілька днів – і наче ніколи й не було високих териконів із снігу.
Весна ж! Земля ще чорна. Ану ж бо придивімося навкруги пильніше. Взяла природа-художниця пензля – і давай творити. Полізли з усіх кутків первоцвіти. Підсніжники та проліски вже з-під снігу повиходили квітучими. Ніжні підсніжники розмістилися купками, а синьоокі проліски розсипалися по всьому садку рясною голубінню.
Проліски, розведені з парку, відрізняються від звичайних. Вони мають червонувате стебло і прозоро-фіолетові квіти, дрібніші та вишуканіші. Он як милують око!
За день-другий розпустились і крокуси, наче повистрибували з-під землі.
Листя малопомітне, а тільки великі яскраві ліхтарики з жовтогарячою серединкою – білі, лілові, жовті. Зі сходом сонечка розкриваються, із заходом – закриваються. В похмурий день − тільки свічечки стоять.
Вже в рясних пуп’янках пушкинії, примули, хіонодокси, фіалки, примули.
Прямо на очах піднімається гордовита і незалежна царська корона. Вона вередлива: схоче – зацвіте, не схоче – красивим кущиком порадує.
Непомітно, але наполегливо сунуть із землі гіацинти, повикидали шишки – суцвіття, наче гриби «гусячі лапки».
Приготувався відкрити свої блискучі квіти-сонечка адоніс (по місцевому горицвіт). Бач, гірська рослина, а прижилася в квітнику, як і пухнаста сон-трава (простріл).
Кажуть, під горіхом нічого путнього не виросте. А як же сподобалося тут конваліям! Ціла галявина розрослася. Та їм ще рано, тільки списики-гострячки стирчать.
Тюльпани та нарциси формують гарненькі кущики щільного листя, в якому надійно поховалися пуп’янки від ранкових весняних заморозків.
Не встигнеш і оком змигнути, як забуяє світ, заспішить матінка-земля віддавати всю свою красу – бери, захоплюйся, користуйся – тільки трішечки цінуй!
