Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2640
Творів: 48579
Рецензій: 93331

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

РАНОК НА ВУЛИЦІ ПРАВОСУДДЯ (нова редакція)

© Анатолій Азін , 16-03-2014

  Папараці, схожі на пінкертонів і завше голодні до смажених новин, ще зранку юрбилися біля будівлі Міжнародного Гаагського Трибуналу. Тут, якщо гарненько придивиться, обов’язково знайдете месьє Франсуа Гарсона із «Нувель де Парі» і сеньйора Пертунічче з «Каррера де Сера», і фройлен Карін Гройсман із «Шпігеля» і ще багацько інших не менш відомих призвіщ, що формують кожного ранку світогляд людства на ті чи інші події. Вони, як господня кара, часом заглядають навіть у шпарини до спалень ловеласів і кокоток самого істеблішменту. Вони першими, лиш відомими їм шляхами, дізнаються про закулісні домовленості сильних світу цього. Вони дійсно є громовицею для всього мерзенного і неправедного.

  Близько дев’ятої години почали з’являтися звичайні зіваки, що якоюсь нездоровою чуйкою людської цікавості, дізнавались про свіженьку сенсацію і від майбутнього задоволення цокали язиками жваво потирали долоні.
Час від часу то в натовпі папараці, то зівак чулося незвичне і страшне слово – диктатор. Для гарячкуватих французів це слово асоційовувалось з іменем маршала Петена, і вони смачно спльовували на бруківку, італійці лише надували щоки при слові дуче, німці були більш стриманими пам’ятаючи біснуватого фюрера, вони лише скорботно схиляли голови. Папараці з країн де слово диктатор було взагалі лайливим, співчутливо поглядали на колег протискуючись наперед, щоб на власні очі побачити справжнісінького диктатора сьогодення.

  Серед зівак хтось розгорнув жовто-блакитний прапор і став ним розмахувати над головами дивакуватих голландців. Папараці швед, вгледівши милі серцю кольори прапору, отетерів, нарешті зрозумівши, кого мають доставити до Суду. Він, не втримавшись від емоцій, скрикнув:
  - Привезуть хама всієї України - диктатора Януковича!
На нього очманілими очима дивилася вся ця строката компанія. Папараці вмить оточили шведа і нахабно тикаючи під ніс мікрофони намагалися якомога більше дізнатись про злочинця, котрого ось-ось мають доставити в Трибунал на Міжнародний Суд. Запитання сипалися як горох з лантуха: «Чи диктатор сам, особисто, убивав людей?..», «Як сталося, що він став диктатором?..», «Чи правда, що в нього є особистий золотий унітаз?..», «Чи правда, що він їв на сніданок малят?..», і ще багацько лунало таких диких запитань, від яких в бідолахи аж здибилося волосся.
  - Ви що, блекоти об’їлися? – скипів швед.
  - Карл Бриль сьогодні в новинах сказав, що диктатор особисто командував трьохсоттисячною поліцейською армією по придушенню спротиву народу від зловживань влади. Він віддавав накази стріляти в мирних демонстрантів на Майдані. Це він створив загони смерті, накштал Гайянських тон-тон макутів,  під назвою «тітушки».
Від почутого слова «тітушки», жінка, що стояла зі світлиною закатованого і роздягнутого догола чоловіка знепритомніла і снопом повалилася на тротуар.
  
Поліцейський, голосно, по рації викликав швидку допомогу.
  
- Тітушки?!.. Тітушки!?..  Це щось новеньке в технології розгону демонстрантів? – злітало з вуст багатонаціональної братії.
Слово «тітушки» не перекладалось ні на одну з мов, тому перекручувалося до невпізнанності – і сміх, і гріх. Мабуть цей винахід поліції по залученню бандитів з бейсбольними бітами в руках до лав поліції в кризові для влади часи, був не менш цікавим для них, ніж сам диктатор.

  - Хто такі «тітушки»? – не відставав від шведа італієць, тикаючи прямо в рот мікрофон.
  - Вам, італійцям, це явище буде більш зрозумілим ніж чопорним англійцям. Тітушки, це «Коза ностра» на службі у поліції… Розумієш? – той стояв приголомшений.
  - Яволь, яволь, - розсміявся німець і почав щось швиденько набирати у своєму планшеті. Натовп був ладен розчавити знатока притиснувши його спиною до стіни. Від мікрофонів рябіло в очах. Швед, майже в розпачі, бризкаючи слиною вигукнув, дивлячись прямо в очі настирної німкені:
  - Вас іздас, фройлен?
  - Що це за люди, ті тушки? – благаюче проскиглила граціозна пані з диктофоном в руці.
Швед вже не радий був, що опинився тут, біля Трибуналу, і очима шукав шпарину, щоб вирватися від докучливих колег.
  - Сер, що за психотип цих людей? – не відступала від нього німкеня.
  - Це… це… нові неандертальці, - випалив він, чим зовсім спантеличив усіх.
  - Вони, збираючись стадом, з бітами в руках нападали на поодиноких необачних демонстрантів і забивали бідолах по голові до смерті, потім вивозили тіла за місто і викидали в лісі.

  Натовп з жахом зойкнув від почутого.

Швед хотів прошмигнути поміж поляків, що набожно молилися промовляючи, як заклинання:
  - О, Матка Боска!.. О, Матка Боска!.. Вони там усі поранені в голову…

  Виття сирен поліцейських машин відволікло докучливих папараці від шведа, він вислизнув з натовпу і миттєво опинився на іншому боці вулиці, але професія репортера – убивці старих новин - штовхала його знову під колеса під’їжджаючої кавалькади. Розкішний «Чорний ворон» зупинився як вкопаний напроти дверей Трибуналу. Поліцейські миттєво вишикувалися в живий коридор. Папараці і зіваки були в ейфорії.

  Двері «Чорного ворона» відчинилися. Два кремезних поліцейських з длинними, як ковбаси, дубинками і оддутими кобурами на поясі, вивели під руки велетня в костюмі від Бріоні. Натовп зойкнув відсахнувшись від «воронка», але цікавість одних і професійний обов’язок інших, збороли первинний острах, тепер вони вже були готові навіть торкнутися костюма кровопивці. – Ганьба! Ганьба! Ганьба! – в екстазі закричали люди під жовто-блакитним прапором. Велетень зиркнув у натовп з під лоба. Його голова, немов зовсім без шиї, була втиснута в тулуб від страху отримати стусана битою, і лише туфлі з крокодилячої шкіри виказували про колишню велич диктатора.

  Видовище було огидно вражаюче.

За два кроки від диктатора двоє поліцейських несли скриню червоного дерева з вишуканим різьбленим візерунком.
  - А це що, золото скіфів? – пожартував хтось із натовпу.
  - Це особистий золотий унітаз, - знову не втерпів від коментарю всезнаючий швед, - диктатор гидує сідати на фаянсовий.
  - Ой ля-ля…
Цокали фотоапарати, мигали спалахи підсилювачів світла, колихався натовп, ойкали нервово слабкі…
  - Буде сидіти в камері поряд з камерою Ратко Младіча, - почувся з-за спини чийсь жіночий голос.

  Двері Трибуналу так же беззвучно зачинилися за процесією, як і відчинилися.

Люди, полегшено зітхнувши, знову стали клопотатися своїми буденними справами.
  

  
              

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73404598236084 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …