Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2573
Творів: 46718
Рецензій: 91103

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза уривок з життя

Гріх та каяття

© ХЮ, 02-03-2014
У моєму житті стались два випадки, котрі я умовно охрестила – «гріх проти рідної мови» та «його спокута». Розповім обидва.

Гріх

То було на першому курсі, тоді було мені сімнадцять, і я дивилась на світ  очима жовторотого горобця, який вже встиг опіритися, та ще не навчився літати. Занесло мене, якимось вітром, на конференцію, котра відбувалася в славному місті Харкові. На ній я мала, як це належало всім учасникам, доповідь. Так от, виступаючи з трибуни, я помітила трьох «східняцьких» юнаків, котрим не припала до вподоби моя українська мова, прикрашена яскравою галицькою вимовою. Вони завзято кривлялися, повторюючи певні фрази, хихотіли, говорили щось (точно не пам’ятаю слів,  але суть була в тому, наче мене можна вважати третьосортною людиною, бо висловлююсь по-рагульськи).
Мої щоки спалахнули червоним кольором. Від хвилювання стало важче дихати.
Аби заслужити авторитет у своїх кривдників та мати можливість спокійно продовжувати виступ, відповідаючи на запитання після доповіді, я перейшла на російську.
Ефект, й справді, був. Трійця схвально та вражено поглядала на мене, припинивши свій «атиукраїномовний рейд».
Все б наче нічого! Але цей випадок гірким осадом залишився в моїй пам’яті та душі. Мені здавалось, наче я вчинила гріх проти рідної мови, зреклася її так само, як колись Юда відцурався від Христа Бога.
Якщо б мені вдалося пережити ту ж ситуацію ще раз, так би мовити дати другий шанс, – то я б прямолінійно та безцеремонно запитала у «горе-тріо»:  чи мають вони щось проти української мови? І зовсім не важливо, що б вони відповіли. Я б пояснила їм, що говорити українською мовою в країні Україна не може бути соромно або не престижно. Сказала б, що нічого не маю проти, якщо за рідну їм слугує інша мова, але нехай і вони розуміють, що розмовляти українською природно та натурально для громадян нашої держави. Та тоді в моїй голові, ще не було твердих переконань, аби дати таку «відсіч» недоброзичливцям.

Спокутування гріха

Другий випадок стався торік в Генеральному консульстві  федеративної республіки Німеччини, в Києві. Туди я приїхали аби отримати «шенгенку».
Якщо, ви колись бували в цьому консульстві, то зрозумієте, про що піде мова. Там, не так, як в інших подібних установах. У тому закладі ти наче потрапляєш на допит до слідчого, де тебе детально та наполегливо  розпитують все так, ніби підозрюють у міжнародному шпигунстві.
Тітка, у віконечку для подачі документів, попросила мене говорити російською. Я відмовилась, аргументувавши, що я знаходжуся  в Генеральному консульстві Німеччини в Україні, а тому розмовлятиму або українською, або німецькою. На що вона дуже невдоволено та роздратовано заявила, що української не знає, а тому я буду змушена використовувати доступну для її сприйняття мову.
Тоді я вже зрозуміла, що діло пахне «гниллю», і в моїй голові зрадницьки лукавила думка про те, що може, й справді, перейти на російську – все таки, віза дуже потрібна. Та тут наче рятувальне коло для мого чистого сумління вигулькнув з  підсвідостості спогад про той «гріх проти мови», про який я щиро каялась. Далі я не вагалася і твердо наполягала на тому, що говоритиму або  українською, або німецькою.
З консульства мене виперли за хамство (так вони розцінювали мою принципову позицію), без візи звісно. Але на диво, настрою мені це не зіпсувало, адже я спокутувала давній проступок проти моєї мови.
До слова скажу, що в консульстві я подала на апеляцію і перемогла. Закордонний паспорт з дорогоцінною відміткою я того разу отримала особисто з рук генерального консула.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

© Анна Edelweiss, 24-05-2014

Повчальна історія.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 05-03-2014

Тішуся, Юлю, за Вас!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Любов Долик, 05-03-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олена , 03-03-2014

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Анізія, 03-03-2014
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.75864505767822 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …