Припиніть дивитися на мене зі співчуттям. Сипати безкоштовними порадами: підставляй долоні і збирай. Не змушуйте почуватися винною за те, що для щастя мені потрібно не багато.
Не шкодуйте, що у мене немає власної автівки, квартири в центрі і гарних фоток на Однокласниках. Що мій обранець не принц на білому коні і навряд чи кине до моїх ніг цілий світ.
Припиніть засуджувати мене за посмішку. Справді, як можна посміхатися, блукаючи містом у старому пальто або не інтригувати, не дертися на гору кар’єрними сходинками? Натомість у мене розв’язані руки. Я вільна пташка, котра, перелітаючи з гілки на гілку, не затримується надовго в одному місці. Так простіше і цікавіше. Повірте.
Припиніть зневажати за те, що не живу так, як прийнято в суспільстві, що не заплуталась у правилах і обов’язках, що й досі вмію насолоджуватись життям.
Здається, рецепт щастя очевидний. Просто жити. А як і для чого – вирішувати вже нам. Тому припиніть «лікувати» інших і просто живіть…
