Куди подіти свій невимовний біль? Де заховати свої сльози та образи? Як загоїти свої глибокі рани?
Я відкрила серце, я відкрила душу, я покохала щиро та віддано. Я віддала усю себе... Віддала усе те, що довгі роки накопичувала у свою скарбничку душі. Але ти… Ти пішов, не оцінив, образив, дав ляпаса, принизив. Ти той, кого я так кохала, кого плекала, кому вірила, кого вважала своїм другом. Ти заповнив ту пустку, яка була в мені довгі роки, але тепер ця пустка заповнила усю мене.
Я плачу, я кричу. Мені болить душа. Моє серце пошматоване, розбите на маленькі друзки.
Ти зрадив мене, себе. Ти зрадив нас, наше кохання… Ти зрадив увесь світ, що ми побудували. Ти його зруйнував! І заради чого чи кого?! Заради Неї? Тієї, яка наважилася влізти та видерти серце? Зламати мрії, надії та сподівання? Тієї, яка не знає тебе так як я, не зрозуміє тебе як я. Вона з тих, які побавляться, використають та викинуть на смітник. Вона така! Вона порожня, не наділена гарним вмістом. Лише етикетка блискуча. Вона як «Кіндер сюрприз» - зовні солодкий шоколад, а всередині сюрприз. Але тільки «гнилий» сюрприз, як у більшості дівчат її оточення.
Але ти спробуй… Я не тримаю тебе. Я взагалі ніколи тебе не тримала. Ми з доброї волі були разом, кохали. І взагалі, це гріх тебе утримувати. Але я хочу, щоб ти знав, цей час, що ми були разом ти подарував мені стільки ніжності та щастя. Ще ніхто не робив мені таких подарунків! Все це злилося в одне єдине ціле і зародилося в мені… Моє маленьке щастячко під серцем!
Я вдячна тобі, що не дивлячись на усю гіркоту, що ти лишив по собі ти подарував мені ЇЇ, мою малесеньку дівчинку. І я буду любити її, як тебе, а може іще сильніше…
