Прогулянки містом… От-от має випасти сніг на землю і обійняти своїми м’якими обіймами. Дощі вже давно змили осінні фарби і привнесли свої кольори у місто. Я намагаюся помічати яскраві «фарби» буденності.
Ну от, вже і пішов перший сніжок. Закружляв у повітрі і не встигнувши впасти на землю, швиденько розтанув. Це ж був його перший привіт! А вдома так затишно, так тепло… Приємно споглядати снігопади взимку крізь вікно, особливо з кухликом чогось гаряченького.
Взимку я кавоманка, бо постійно хочу спати і завжди прагну чогось тепленького. Теплі обійми, теплі книжки, теплі листи, теплі ковдри, теплі погляди, теплі серця…
Поки ці думки кружляли у мене в голові, я згадувала весняно-літній період, бо він також теплий. Згадалася мені одна жіночка років п’ятидесяти, яка на Узвозі вирізала силуети людей. Вона також здалася мені тоді такою теплою. Назвала я її «Силуетниця».
Ми з моїм чоловіком тоді ще зустрічалися і прогулювалися романтичними місцями. От і натрапили на цю чарівницю. Біля неї завжди були люди, діти і, навіть молодята в українському вбранні. Всі вони хотіли від неї дива, маленький подаруночок. Вона за лічені хвилини так вміло ножицями вирізала силуети, що здавалося ніби вона малює їхні портрети у повітрі. Це було дивовижно! Ми також підійшли. Спочатку «вирізали» мене… потім – мого коханого. І, дійсно, наші силуети так схожі на справжніх нас! За десять гривень отримали тааакий шедевр! Вона вправно підписала. І ми щасливі та задоволені пішли далі Узвозом.
Я про неї думала ще довго… Вона проста… зі щирою посмішкою… Її просте вбрання свідчило, що у неї не так багато коштів. Але те для неї не головне! Головне з нею – її чарівні ножиці та папір. А ще доброта в серці, яку вона вкладає у ці силуети. Що таку талановиту людину змусило заробляти таким чином? За таку мізерну ціну вирізати «шедеври»? Можливо вона прагне зробити людям приємне, подарувати їм часточку свого таланту, часточку свого серця та тепла. Такі люди – це така рідкість у наш час! Вони потрібні нам. Вони надихають…
Тепер подумки я повертаюся додому. Ця історія дуже зігріла мене в цей холод. Дивлюся знову у вікно… вже посипав лапатий сніжище. Ну от, сьогодні точно замете! Я заварюю собі гарячий чай з молоком і продовжую зігрівати свої пальчики та думки.
