Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2635
Творів: 48251
Рецензій: 92950

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Авторська проза

КОНСПІРАЦІЯ

© Володимир, 02-02-2014

                    З циклу «Сторож Семенович»
Бувальщина

      Благословенні місця в наших краях. Ну де ще можна віднайти такі чудові краєвиди?! Он ставочок у долині, наче у віночку з верб, що схилились над водою… Ех, був би я вдатним художником, чи хоча б маляром – неодмінно намалював би картину! Тому, що такої краси більше ніде немає.  Кажуть, що в цьому ставку ніколи не переводиться риба. Через те сюди їдуть і йдуть любителі порибалити. І зовсім неважливим стає улов, коли увечері збирається компанія  «на юшку». Всі знайомляться і, звісно ж, в центрі уваги він - Семенович. Та це буде згодом, увечері. А  поки що треба спіймати рибки. Хоча б якогось окунця чи карасика. А воно сьогодні щось… Не клює. Мабуть до зміни погоди…
     …Оглянувши з усіх сторін черв’яка на гачку, а потім покрутивши ним перед носом, Семенович щось стиха прошепотів, наче якийсь заговір, плюнув на нього, і зі словами « Ловись рибка велика й маленька»,  обережно повів вудкою до кущів верболозу. Він славився тим, що був вдалим мисливцем і рибалкою. Про це всі знали й хотіли бути якомога ближче до нього під час цього священнодійства, наче той був талісманом доброї здобичі.  А тому завжди вистачало слухачів, які з великою цікавістю ловили кожне слово з його баєчок і побрехеньок…
     - Чоловіче добрий, - звернувся Семенович до, інтелігентного з виду, чоловіка, який уже хвилин з двадцять тупцювався у нього за спиною, - та чого ви снуєте сюди-туди, як примара? Ви ж так всю рибу розлякаєте.
     - Здрасьтє. А мона возлє вас прісєсть? А то я пєрвий раз… Ні разу, прєдставляєтє,  нє ловіл рибу.
     - Та сідайте. Тільки тихо будьте.
«Інтелігент» подякувавши, з радістю прийняв пропозицію і швиденько почав налаштовувати свою суперсучасну вудку. Семенович прискіпливим поглядом окинув новачка і зробив висновок – « городський»…
    - А ви звідки будете?
    - С Полтави…
    - Так ви, значить, той самий професор, що купив хату у Лящів?
     - Ну да, ну да… Вот рєшил побить бліже к пріродє… Знаєтє, жена нє одобряєт. Говоріт, што в дєрєвнє воняєт і комари… А мнє нравітца. Навєрноє гєни. Мой прадєд, Яков  Пєрєбийніс,  родом із здєшніх мєст. Нє слихалі? – запитав з надією професор. - А риба здєсь єсть?
      - Риба тут завжди була і є… Цей ставок в тяжкі роки був спасителем від голодної смерті.    – Семенович затих. Та за хвилину, усміхнувшись, продовжив. -  Я, отут прямо, в 45-му, вловив трьох карасів…Здорове-е-нні! Мені оце поки… О!  - показав на живіт. - По пояс, - повів далі. - Насилу впорався. Так от… Несу я рибу, значить, додому… Заморився. А тут якраз назустріч Катря Миронівська. Вдова… Її Василя в 43-му… Так от… Жаль мені її стало! Та й ноша важка. Ну я… Одного карася Катрі і той… Значить,.. – ніби соромлячись, не доказав оповідач.
      До Семеновича, почувши його нову «правдиву історію», покинувши свої вудки напризволяще, підійшли ще кілька чоловік – буде цікаво.
     - Ну, пішов я далі… А назустріч Василина Рожняківська. Теж… значить, вдова. В 41-му Петро її… Пропав…  Неборака… Ну, як ти не пожалієш бідную?! Віддав я, значить, й другого карася… Так от. – Семенович потягнув вудку на себе і зі співчуттям продовжив. - А бідній солдатці й втіха для стражденної душі… Ну, значить, прямую я далі. А тут назустріч Василь Бондаренко… Ми з ним разом до самого Берліну… Й додому повернулися. Пристав до мене, як той реп’ях… І так він умів вговорити чоловіка, що той ладен був і спіднє своє віддати. Ну, як той циган! Хе-х! – посміхнувшись, мотнув головою оповідач і замовк на хвильку, щось згадавши…  - Так от. Чого пристав, питаєте? –  « Та ось,– каже, підморгуючи, - йду на  вечерю… Галька Мороччина ... Теє… Так невдобно ж іти в гості з порожніми руками. Так ти того… Дай мені карася. А я тобі поможу сіно накосити.» Так от… А Галька була дівка ста-а-вна. Дуже гарна і роботяща. На виданні… Сирота, правда… Очі чорні і коса, значить… Теж чорна, як вороняче крило. – Знову замовк сторож, щось згадавши. – Ага… А щоб ніхто не побачив, як Василь йде в гості, Галька, про людське око, наказала тому йти як смеркнеться. А щоб і зовсім не нарушать  конспірацію, дівка повинна була почепити на паркані біля перелазу глиняний горщик. Ну, то такий знак…  По воєнному – пароля. Значить… Так от… Ну, як стемніло, Василь, хильнувши для храбрості гранчак «бурячихи», рушив на побачення. По всіх трєбованіях конспірації, він майнув через городи попід  бережком . Бачить - глек на кілкові. Значить все в порядку – чекають. Постукав у вікно – тиша… Тоді він крадькома, щоб не скрипнули двері, зайшов до хати. Всередині недобре пахло, а на столі каганець… Ледь блима… Ніхто гостя не стріча. На душі стало неспокійно… Така гарнюща дівчина і…
     - Галю, - тихенько погукав Василь.
     - Чого мнешся? Проходь, раз приперся… Якщо хочеш – можеш випити… Для храбрості. Отам на столі.
        Василь отетерів! І голос, і те, як його стріли, насторожило. Та попри все, він навпомацки знайшов пляшку на столі і,зробивши ковток, провалився в ніч...
    …Отямився від якогось шуму в голові. Перед очима стояла мара розпатлана,  вся в білому з запалими очима і каганцем в руці. «Кавалєра» взяв ляк. Справжнісінький! Як і на війні бувало. Побачивши у відкритому вікні кружок місяця, він, рвучко схопився і прожогом вистрибнув в отвір. Та так дременув від того чорного місця, що тільки за селом отямившись, побачив, що біг по кропиві і будяках босий і… В одній гімнастерці. Як потрапив додому - не пам’ятав. Та вранці на порозі лежали його  чоботи й галіфе… А карася не було. Так от… Пізніше Василеві дійшло… В чім причина конфуза. Перестрахувався, значить…  Він же пішов не по дорозі, а через городи. В темряві потєряв орієнтира і вийшов не до тієї хати. А по-сусідству жила теж Галька…  Галька Тимидонка – зловредна жінка… Ображена на весь світ. Мабуть через те, що не вдалась на вроду. Поговорювали, що то все через її бабу і матір, які зналися на заговорах. А їхній прадід був знаним знахарем і ворожбитом. Лікував і людей, і домашню худобину… Їх усі боялися і обходили десятою дорогою… Так от. Ніколи, кажуть, у Гальки й чоловіка не було… А почеплений глек на кілку – чисте совпадєніє. От вам і конспірація. Не помоглося. Хе-х, - хмикнув Семенович і мотнув головою. – До вечора про Василеві мандри знав весь куток… А Галька Мороччина дуже обідилась. До неї ми з Василем попали аж на Різдво… Дуже сердилася … Ну про це потім, бо, здається, клювати починає.
      Й справді. У професора ворухнувся поплавок.
      -Та що ж ви сидите, шановний! Та у вас же повело… Підсікайте! Та, що ж ви робите!..
Професор розгублено дивився на поплавок, який пірнав і метався перед ним на воді… А потім з силою шморгнув вудкою на себе і … Диво-дивнеє! На гачку тріпотів величенький карась. Професор з відкритим ротом, не вірячи очам своїм, вкляк… А карась  тріпнувся ще раз і ще раз та й зірвавшись, опинився на краю води й повагом, немов маючи великий досвід і гідність, поплив на глибину…
    Увечері, «на юшці», після випитої чарчинки професор з десяток разів  розказував і показував, як він вперше в житті зловив карася. І з кожним разом руки розводились все ширше й ширше… Професор став рибалкою…

04.06.2013р.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.41214084625244 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …